— Посидіти з нею? Оглянути її, ви маєте на увазі?

— Ні, — заперечив Джиммі. — Просто посидіти з нею.

Ґрін пильно подивився на них:

— Так, бачу, що так воно і є. Навіщо вам таке знадобилося?

— Цього я вам не можу сказати, Морі.

— О.

Він налив усім кави, сів разом з ними і надпив:

— Не занадто міцна. Дуже гарна. У неї було щось таке? Щось заразливе?

Джиммі з Беном перезирнулися.

— Не в загальноприйнятому сенсі цього слова, — зрештою сказав Джиммі.

— Ви хотіли б, аби я щодо цього тримав рота на замку, еге?

— Так.

— А якщо приїде Норберт?

— З Норбертом упоратися я зможу, — сказав Джиммі. — Скажу йому, що Ріердон попрохав мене перевірити її на інфекційний енцефаліт. Він на те й не подивиться.

Ґрін кивнув:

— Норберту клепки не вистачає подивитись на власний годинник, хіба що хтось його попросить.

— Ну, то гаразд, Морі?

— Звісно, звісно. Я думав, ви казали про якусь велику послугу.

— Вона більша, ніж вам здається, мабуть.

— Коли я доп’ю свою каву, я поїду додому й подивлюся, що там за жах приготувала мені Рейчел на недільну вечерю. Ось ключ. Замкніть, коли йтимете, Джиммі.