— Де ваш хрест?

Бен здригнувся:

— Хрест? У мене його нема.

— Ви ніколи не були бойскаутом, — сказав Джиммі, розкриваючи свій саквояж. — Натомість я завжди приходжу підготовленим.

Він дістав два шпателі для огляду горла, зідрав з них захисний целофан і зв’язав їх під прямим кутом пластиром «Червоний Хрест»[227].

— Благословіть його, — звернувся він до Бена.

— Що? Я не вмію… я не знаю як.

— Тоді придумайте, — сказав Джиммі, і його приємне обличчя раптом видалося напруженим. — Ви ж письменник, ви мусите бути метафізиком. Заради Бога, поспішіть. Я думаю, зараз щось мусить статися. Хіба ви цього не відчуваєте?

І Бен відчув. Щось ніби згущувалося в тягучих лілових сутінках, поки ще невидиме, але вагоме й наелектризоване. Рот у нього пересох, і перш ніж заговорити, йому довелося облизнути собі губи:

— Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…

А потім, немов додумавшись, він додав:

— Во ім’я Діви Марії також. Благословляю цей хрест і… і…

Слова почали підноситися до його губ з раптовою, якоюсь моторошною впевненістю.

— Господь мій Пастир, — промовив він, і ці слова упали в похмуру кімнату, як камені падають у глибоке озеро, без жодних жмурів зникаючи з очей. — Тому в нестатку не буду. На пасовиськах зелених Він оселяє мене, до тихої води мене провадить! Він душу мою відживляє.

Голос Джиммі приєднався до його голосу, виспівом:

— Він провадить мене ради Ймення Свого стежками праведности. Йой, навіть ідучи крізь долину смертної тіні, я не побоюся жодного зла…

Нібито стало важко дихати як слід. Бен відчув, що все його тіло взялося гусячою шкірою і короткі волосинки на потилиці почали настовбурчуватися, наче шерсть на карку у пса.

— Твоє жезло й Твій посох — вони опора моя і втіха! Ти готуєш трапезу мені перед ворогами моїми; мою голову Ти вмащуєш оливою, наповнюєш мою чашу по вінця! Тільки добро й милосердя…[228]

Простирадло, яке покривало тіло Марджорі Ґлік, почало тремтіти. З-під простирадла випала рука і її пальці аритмічно затанцювали в повітрі, викручуючись і вигинаючись.

— Господи Христе, невже я це бачу, — прошепотів Джиммі. Обличчя його сполотніло і веснянки кидались в очі, як бризки на віконній шибці.