Він знову порився в своєму саквояжі, знайшов згорток із двома пігулками і розтрощив їх собі до рота.

— Нарк, — сказав він, — великий винахід. Дякувати Богу, я перед цим сходив до клозету… перед тим, як це сталося. Здається, я все-таки обісцявся, але вийшло не більше шести крапель. Ви зможете накласти пов’язку мені на шию?

— Гадаю, так, — сказав Бен.

Джиммі вручив йому бинт, лейкопластир і хірургічні ножиці. Нахилившись до шиї, Бен побачив, що шкіра довкола ранок набула бридкої, загуслої червоності. Коли він обережно притиснув туди тампон, Джиммі здригнувся. Він сказав:

— Іще б пару тих хвилин і, боюся, я б здурів. Серйозно, в клінічному сенсі здурів. Її губи на мені… кусає мене… — Підстрибнув борлак, коли він ковтнув клубок в горлі. — І коли вона це робила, Бене, мені те подобалося. У мене реально сталась ерекція. Ви в таке можете повірити? Якби вас тут не було, якби нікому було її відтягнути, я би… я би їй дозволив…

— Облиште, — сказав Бен.

— Є ще одне, що я мушу зробити, що мені не подобається.

— Що саме?

— Зараз. Подивіться на мене хвилинку.

Бен закінчив накладати пов’язку і відхилився трохи назад, щоби поглянути на Джиммі:

— Що…

І раптом Джиммі йому зацідив. Зірки вибухнули у Бена в мозку, він ступив три п’яних кроки назад і важко осів. Він похитав головою і побачив, що Джиммі обережно злізає зі столу і йде до нього. Бен гарячково намацував хрест, думаючи: «Ось воно, те, що називають закінченням у стилі О. Генрі, дурний ти гівнюче, дурний ти, дурний…»

— Усе гаразд? — питав у нього Джиммі. — Перепрошую, але воно якось трохи легше, коли не знаєш, що станеться.

— Що, заради Христа…

Джиммі сів поряд з ним на підлогу:

— Зараз я розкажу вам нашу історію, — сказав він. — Вона збіса благенька, але я цілком певен, що Морі Ґрін її підтвердить. Це збереже мені мою практику, а нас обох убереже від в’язниці чи божевільні… хоча наразі не так це мене хвилює, як те, щоб залишатися на волі і якогось дня побити цих… назвіть їх, як вам заманеться, істот. Ви це розумієте?

— Таке прагнення, авжеж, — сказав Бен. Він торкнувся своєї щелепи і скривився. Лівіше підборіддя з’явилась припухлість.

— Коли я оглядав місіс Ґлік, хтось увірвався сюди і напав на нас, — продовжив Джиммі. — Той хтось одним ударом нокаутував вас, а потім скористався мною, як боксерською грушею. Коли я з ним зчепився, той хтось, щоб вирватись, мене вкусив. Це все, що ви чи я пам’ятаємо. Все. Зрозуміло?