— Вона
Він дістав із саквояжа флакон дезінфектанту і послав ковпачок крутитися дзиґою по кахляній підлозі. Він відхилився назад, підтримуючи себе однією рукою, і перекинув флакон у себе над горлом, заливаючи рану, бризкаючи на слакси, на стіл. Кров розмивалася цівками. Він заплющив очі і скрикнув раз, потім ще раз. Флакон не здригнувся в його руці.
—
— Одну хвилинку, — пробурмотів Джиммі. — Зачекайте. Вже краще, я думаю. Почекайте, просто почекайте…
Він відкинув геть флакон, і той розлетівся на друзки по підлозі. Промиту дочиста від порченої крові рану було ясно видно. Бен побачив, що там не один, а два пробої неподалік яремної вени, одна з цих ран жахливо вивернута.
Джиммі витяг із саквояжа ампулу і шприц. Він здер з голки захисне покриття і завів її в ампулу. Руки в нього так дико тремтіли, що йому довелося штрикати двічі. Він наповнив шприц і подав його Бену:
— Від правця, — сказав він. — Вколіть мені. Сюди.
Він простягнув руку, вивернувши її так, щоб відкрити пахву.
— Джиммі, це вас приб’є.
— Ні. Ні, аж ніяк. Робіть.
Бен узяв шприц і запитально подивився Джиммі в очі. Той кивнув. Бен ввів голку.
Тіло Джиммі нап’ялося, як ресорно-пружинна сталь. Якусь мить він був скульптурою в агонії, кожна жилка рельєфно випнута з переконливою очевидністю. Потроху-помалу він почав розслаблюватись. Тіло його здригалося, реагуючи, і Бен побачив, що на його обличчі сльози змішуються з потом.
— Прикладіть до мене хреста, — попрохав він. — Якщо я досі брудний після неї, він… він щось зі мною зробить.
— Чи й справді?
— Я впевнений, що так. Коли ви гнали її, я підняв очі і мені схотілось погнатися за вами. Не доведи Боже, хотілось напасти. І я подивився на цей хрест і мені… мені ледь не вивернуло живіт.
Бен приклав хреста йому до шиї. Нічого не сталося. Його сяйво — якщо там взагалі було якесь сяйво — цілком зникло. Бен прибрав хрест.
— Гаразд, — сказав Джиммі. — Гадаю, це все, що ми можемо зробити.