Він дивився на стіну.

Хлопчик там почав обережно ворушитись, хоча сам Марк лежав абсолютно недвижно. Він захоплено спостерігав за всіма рухами цього симулякру. Він досяг того рівня концентрації, що необхідний індійським факірам і йогам, які здатні цілими днями споглядати пальці власних ніг або кінчики носів, досяг стану певних медіумів, котрі в безпам’ятному стані змушують виснути в повітрі столи або пускають з носа, з рота, з кінчиків пальців довгі струменці ектоплазми. Його стан був близьким до піднесеного надхнення. Він не думав про Стрейкера чи згасаюче світло дня. Відтепер він не бачив ні шерехатої підлоги, ні залізного ліжка, ба навіть і самої стіни. Він бачив тільки того хлопчика, ідеальну фігурку, яка взялася виконувати делікатний танок ретельно контрольованих м’язів.

Він дивився на стіну.

І нарешті сам почав крутити зап’ястками на півоберта, назустріч один одному. Його великі пальці торкались боками на межі кожного півоберта. Жодні інші м’язи, окрім тих, що в нижній частині передпліччя, не рухалися. Він не поспішав. Він дивився на стіну.

Коли крізь пори почав спливати піт, його зап’ястки почали крутитись вільніше. Півоберти перетворилися на трьохчвертні. На межі кожного стикалися спинки його п’ястей. Пута, які їх тримали, ще на дрібку послабшали.

Він зупинився.

Минула якась мить, і далі він почав згинати великі пальці до долонь, а іншими, стискаючи їх разом, рухати з вивертом. Його обличчя залишалося абсолютно безвиразним — незворушним обличчям манекена з універмагу.

Минуло п’ять хвилин. Тепер його руки потіли щедро. Надзвичайний рівень його концентрації привів Марка до часткового контролю над власною симпатичною нервовою системою — ще один інструмент йогів і факірів — і він, сам того несвідомий, отримав певний контроль над деякими мимовільними функціями свого тіла. З пор почало точитися більше поту, ніж могли б спричинити його обережні рухи. Руки стали мов наолієні. Краплі падали йому з лоба, роблячи темним білий пил на підлозі.

Він почав рухати руками вгору-вниз, як поршнями, тепер використовуючи і біцепси, і м’язи спини. Зашморг трохи затягнувся, але Марк відчув, що одна з петель, які утримували зап’ястя, почала сповзати нижче, йому на праву долоню. Тепер вона ліпилася тільки до животка його великого пальця, і це було все. Збудження пронизало Марка, і він враз зупинився, поки ця емоція не минеться повністю. Коли вона вщухла, він почав знову. Вгору-вниз. Вгору-вниз. Вгору-вниз. З кожним разом він здобував одну восьму дюйма. І раптом, разюче, його права рука стала вільною.