Містер і місіс Петрі у себе в кухні їдять сендвічі, намагаючись розгадати дзвінок, який вони щойно були отримали, телефонний дзвінок від місцевого католицького священника отця Каллагена: «Ваш син зі мною. З ним усе гаразд. Невдовзі я його доставлю додому. До побачення». Вони обговорили, чи не варто зателефонувати місцевому правоохоронцю, Паркінсу Ґіллеспі, і вирішили поки ще зачекати. Вони відчували якогось роду переміни в своєму сині, який завжди був, як полюбляла це називати його мати, Непростим. Проте тіні Денні і Ралфі Ґліків манячили над ними, непромовленими.

Мілт Кроссен вечеряє молоком з хлібом у підсобці своєї крамниці. У нього збіса мізерний апетит, відтоді як ще у 68-му померла його дружина. Делберт Маркі, власник «У Делла», методично поглинає п’ять гамбургерів, які він власноруч підсмажив собі на грилі. Він їсть їх з гірчицею і купою сирої цибулі і ледь не цілий вечір скаржитиметься кожному, хто слухатиме, як його вбиває печія і гастрит. Доморядниця отця Каллагена, Рода Кьорлес, не їсть нічого. Вона тривожиться за отцем, який десь пхається по якихось дорогах. Герріет Дарем і її родина їдять свинячі реберця. Карл Сміт, удівець із 1957 року, має на вечерю одну варену картоплину і пляшку «Моксі»[273]. У Дерека Боддіна їдять шинку «Армор Стар» з брюссельською капустою[274].

— Гиддоота, — каже Річі Боддін, той детронізований знущальник, — ця брюссельська капуста.

— Щоб усю з’їв, а то я тобі сраку наверле підлатаю, — каже Дерек. Він її сам ненавидить.

У Реджі і Бонні Соєр на вечерю першорядний ростбіф, свіжозаморожена кукурудза, картопля-фрі, а на десерт шоколадний хлібний пудинг з кремом. Це все улюблені наїдки Реджі. Бонні, її синці тільки-но починають вицвітати, подає мовчки, з опущеними очима. Реджі їсть з розміреною, серйозною ретельністю, прикінчивши за вечерею три бляшанки «Баду». Бонні їсть навстоячки. Їй досі надто боляче сісти. Апетиту в неї майже немає, але вона все одно їсть, щоб Реджі не зауважив і не сказав чогось. Після того, як він її відлупцював того вечора, він змив в унітаз усі її пігулки і зґвалтував. І відтоді ґвалтував її щовечора.

На чверть до сьомої більшість страв було з’їдено, більшість пообідніх сигарет, сигар і люльок викурено, більшість столів прибрано. Посуд помито, витерто і поставлено на сушарки. Менших дітей виряджено у «Доктор Дентонс» й відіслано в іншу кімнату дивитися телевікторини, поки не надійде час сну.

Рой Мак-Дуґалл, який геть на лайно спалив повну пательню телячих стейків, лається і викидає їх — разом з пательнею й усім — до помийниці. Він одягає джинсову куртку і вирушає до «Делла», залишаючи ту кляту нікчемну свиню, свою дружину, сплячою в ліжку. Дитина померла, дружина лежні справляє, вечеря згоріла на пси. Час напитися. І, можливо — час зірватися з прикілка й котитися подалі з цього миршавого міста.