— Якби я був упевнений, що ці свідки надійні, і впевнений, що вони не жартують, тоді я зрештою повірив би, так.

З тією ж легкою усмішечкою Петрі сказав:

— Ось де ми відрізняємося.

— У вас упереджене мислення.

— Ні — просто помірковане.

— Це означає те саме. Скажіть мені, у тій компанії, де ви працюєте, схвалюють керівників, які приймають рішення на основі внутрішньої упевненості, а не зовнішніх фактів? Це не логіка, Петрі. Це фарисейство.

Петрі припинив усміхатися і підвівся:

— Ваша історія тривожна, мушу віддати вам належне. Ви втягнули мого сина у щось навіжене, можливо, небезпечне. Вам усім пощастить, якщо ви не постанете за це перед судом. Зараз я подзвоню вашим людям і поговорю з ними. Потім, я думаю, нам краще буде всім разом поїхати в лікарню до містера Бьорка і обсудити цю тему детальніше у його палаті.

— Як гарно з вашого боку, що ви відступили від своїх принципів, — сказав Каллаген сухо.

Петрі пішов у вітальню і зняв телефонну слухавку. Вона не відгукнулася рівним гудком; лінія була порожньою, мовчазною. Злегка нахмурившись, він поклацав важелями. Безрезультатно. Він поклав слухавку на місце і повернувся в кухню.

— Здається, телефон вийшов з ладу, — сказав він.

Він помітив той погляд переляканого розуміння, яким обмінялися Каллаген з його сином, і його це роздра­тувало.

— Я можу вас запевнити, — сказав він дещо різкіше, ніж збирався, — телефонний зв’язок у Єрусалимовому Лігві, щоб йому перерватися, не потребує жодних вампірів.

Тут вимкнулося світло.

  19

Джиммі прибіг назад до палати Метта.

— Лінія не працює в будинку Петрі. Я думаю, він там. Чорт забирай, які ж ми довбні…

Бен підхопився з ліжка. Обличчя Метта немов зіщулилися й зім’ялося.