Еллен враз стало душно, їй здалося, що вона потрапила в якесь колюче павутиння. Від сухого духу фарбованого шовку, крепу й мусліну почала боліти голова. Захотілося швидше вихопитися на вулицю.

— Дхне димом, щось сталося, — вигукнула зненацька білява дівчина.

— Ш-ш-ш-ш! — зашипіла на неї мадам Субрін. Обидві зникли за дзеркальними дверима.

Під даховим вікном у задній кімнаті майстерні мадам Субрін сидить Ганна Коген, пришиваючи облямівку до сукні швидкими дрібненькими стібками. На столі перед нею, немов піна збитих білків, лежить купа білого тюлю. Чарлі, мій хлопче. Ой, Чарлі, мій хлопче, мугикає вона, шиючи майбутнє швидкими дрібненькими стібками. Якщо Елмер хоче побратися зо мною — я не від того. Сердешний Елмер, він дуже хороший хлопець, тільки мрійник. Чудно, що закохавсь у такій дівчині, як я. Він переросте все це і, можливо, в революцію стане визначною людиною… Коли буду Елмеровою дружиною, доведеться забути про танці. Може нам пощастить заощадити грошей і ми одкриємо невеличку крамницю на одній із Авеню в залюдненому районі. Там можна більше заробити грошей, ніж у центрі. La Parisienne. Modes.

Закладаюся, що поведу справу не згріш од старої цієї суки. Якщо бути самій собі господинею, то не буде ніяких турбот з страйками й страйкбрехерами. Однакові можливості всім. Елмер каже, що все це дурниці. Єдине, на що може покладати надії робітник, це — революція. До нестями я кохаю Гаррі, він шалено кохає мене… Елмер на телефонній станції, у смокінгу, з трубками на вухах, високий, як Валентіно, дужий, як Дуґ. Оповіщено революцію. Червона ґвардія маршує П'ятою Авеню. Ганна з золотими кучерями, з кошеням у руках вихилилася разом з Елмером із вікна. Білі голуби-турмани пурхають під ними над містом. П'ята Авеню кривавиться червоними прапорами, виблискує міддю оркестрів, десь далеко співають по-єврейському «Die Rote Fahne». На Вулворській вежі майорить стяг. — Глянь, Елмере, любий. — Елмера Дескіна обрано на мера. У всіх установах танцюють чарлстон. Трам, там, чарлстон хороший танець. Трам, там… Можливо, я теж кохаю його. Елмере, візьми мене. Елмер що вміє кохати, як Валентіно, тулить мене до себе дужими, як у Дуґа руками, Елмер, палкий, як полум’я.

Марячи так, вона похапцем шиє. Швидко мотляються білі пальці. Білий тюль сяє надто яскраво. Червоні руки простягаються враз із тюлю. Ганна не може вирватися з обіймів червоного тюлю, що держить її, кусає її, обручем охоплює їй голову. Вікно в стелі чорніє від клюбів диму. В димом виповненій кімнаті лунає пронизливий вереск. Ганна схопилася вже з місця й кружляє по майстерні, одбиваючися руками від полум’янистого тюлю навколо неї.