– Так, – зацікавившись, протягнув, Клістен. – Ну, а ти що ж?

– Розумію, кажу, покладу персня в рибу. «Не ти, – каже, – покладеш, а Посейдон зробить так, що риба проковтне персня. Іди, – каже, – та гляди, щоб риба проковтнула персня, бо інакше тебе самого ковтатимуть риби…»

– Добре! – засміявсь Клістен. – Що ж ти, поклав персня?

– Поклав.

– У рибу?

– Ні… У власну кишеню.

– Я так і думав. Ха, ха!

Діодорове оповідання видалося дуже смішним Клістенові. Він ухопивсь за живіт, нахилився майже до землі, реготав, одмахувався руками, утирав кулаками сльози й кашляв. Діодор, сівши накарачки, спокійно, з усмішкою поправляв огонь під казаном.

Скити, що вже одягалися на березі, повернули на регіт Клістенів голови й здивовано дивились на греків.

– Ну? – нареготавшись, вирячивши очі, спитав Клістен.

– Ну, я зашив персня у хламиду й подавсь у самоську гавань, де, я знав, було судно, яке збиралося відплисти до Фанагорії. По дорозі мене схопив був патруль, але я, залишивши їм на пам’ять хламиду з перснем, утік і опинивсь у Пантікапеї.

– А перстень?

– А персня ті дурні віднесли до Полікрата, і він сказав, що перстень той самий, що він упустив у море, і кухар, цебто я, знайшов його в рибі.

Греки помовчали. Юшка закипіла й заклекотіла в казані.

– Гарна брехенька, – сказав Клістен, – а я так думаю, Діодоре, що ти втік із Самосу через те, що співчував Пітагорові.

Діодор мовчки помішав юшку ополоником, потім покуштував і сказав, що юшка готова.

– Ну, клич людей обідати.

– Гей, елліни, – вищиривши довгі зуби, заревів дужим голосом Діодор. – Елліни, обідати! Ідіть їсти юшку, що наварив головний куховар тирана Полікрата.

– Іду! – дзвінко обізвався хлопець із байдака і, перескочивши через облавок швидко підійшов до казана. З хаток повилазило чоловік десять дужих молодців, чорних, засмаглих, з волохатими грудьми й руками, і теж підійшли до Діодора. Діодор зняв казана з вогню, постановив на пісок, і вся компанія, порозбиравши ложки й галети, що приніс із будівлі Клістен, посідали круг казана й почали їсти, підставляючи під ложки тверді, як каменюки, галети.

Два скити, що були на березі, пройшли повз греків.