Він швидко сторгувався з Філоктетом, забрав у нього всю партію в дев’ятнадцять чоловік й заплатив гроші, взявши їх із торби, що держав у руках матрос-фінікієць.

– Клістене! – одержавши гроші, звернувсь Філоктет до свого прикажчика. – Цей благородний павклер купив усю партію. Зніми з рабів ексоміди й наручники й одягни рабів у те вбрання, в якому вони прибули зі Скитії.

Видко було, що це не дуже приємно було почути фінікійцеві: він похнюпився, насупив брови; але нічого не сказав, бо діло вже зроблено, і гроші у Філоктета. Він зрозумів, що сам був винний у тому, що не умовився з греком про вбрання невільників, тим паче, що добре знав, з якою людиною має діло. З невільників знято чисте вбрання й одягнуто знову в скитське шмаття. Павклер тільки попросив Філоктета, щоб він не знімав із невільників наручників, бо, не передбачаючи цього, не захопив їх із собою. Але цього добра було багато на судні в фінікійця, і Філоктет не довго чекав, поки йому повернули кайдани, це потрібне в торгівлі невільниками знаряддя.

Натовп пантікапейців поштиво розступився перед багатим пав-клером, що тільки-но зробив таке коштовне придбання, і невільників повели за ним на судно, а вслід йому почулися крики й плач невільниць, що розлучені були з братами й коханцями. Але на це ніхто не звернув уваги. Хіба звертає хто увагу, наприклад, на те, що реве корова, коли від неї ведуть, щоб зарізати, теля? Яка різниця? На те й раби.

До щасливого й задоволеного Філоктета, що так швидко, навіть не діждавшись авкціона, вдало продав товар, підійшов носатий перс і, вказуючи на одну з невільниць, ту саму, що в неї Діомед підіймав ексоміду, сказав йому щось на вухо. По-грецькому він балакав погано, з його рота несло якимсь падлом.

– Що? – спитав Філоктет, одступивши на крок і не розібравши, про що балакає перс.

Перс знову забелькотав щось, показуючи на невільницю.

– А… – зрозумів Філоктет. – Не турбуйся: серед моїх невільниць нема жодної жінки, всі вони дівчата… Сміливо купуй цю дівчину, і вона прикрасить твій гінекей.

Перс довго торгувавсь за дівчину, бо грек, побачивши, що вона дуже подобалась бабію-персові, запросив за неї досить велику ціну і не зменшував її, як не хотів цього носатий перс. Нарешті, зітхнувши, він поліз за гаманцем, але, згадавши, що Філоктет зніме ексоміду з невільниці, сказав, що він купує невільницю за цю ціну з убранням. Філоктет згодивсь, і перс потягнув за собою невільницю. Решта дев’ять дівчат, що сиділи, збившись до купи, мусили піти на продаж на авкціоні, що призначений був назавтра.