– А як же треба стріляти?

– Так і треба стріляти. Так треба стріляти в лаві або з-за прикриття. Так треба стріляти еллінові. А в степу, друже, не так: там повертайсь швидше. Ти б подививсь, як скити стріляють у степу: скити як блискавки на своєму коні. Ну, що зробив би ти з своїм луком на коні? Та ти б не знав, чи тобі коня держати, чи самому держатись. А скит з усього розгону обертається, стоячи на стременах, і пускає стрілу за стрілою. Та ще й як пускає! Ти не зважай на те, що в тебе лук великий, а в нього малий.

– Як твій обід, Діодоре? – перебива Олександер кухаря.

– Через півгодини можна буде обідати, – відповідає Діодор, а потім, помовчавши, додає:

– Я чув від одного ватага, що завтра сюди прибуде Рудий.

– А, – зацікавившись, каже Олександер, – ми від нього довідаємось, де знайти тепер нового царя скитського.

– Сидіть, сидіть, хлопці! – каже він стрільцям, які, побачивши, що Олександер зупинивсь коло них, поштиво підвелись із землі.

Ця новина дуже приємна Олександрові. Приємна ось через що. Всі родичі царські й той, що заступив царя, пішли походом із мертвим царем по великій скитській землі. Де був тепер мертвий цар – не знали ті скити, що привозили збіжжя. Рудий був із царського таборища, і од нього напевне можна довідатись про місце мандрівки небіжчика. Річ у тім, що смерть царя скитського поставила контору в кепське становище: невідомо, як ставитиметься новий владник Скитії до греків і до грецьких факторій. Від варвара можна сподіватись усього. Принаймні його треба підмазати трохи, тим паче, що Філоктет хотів збудувати ще три факторії на березі Меотійського моря. Приблизно греки знали ті місця, куди мусить наближатися жалібний похід із царем. Це місце мало назву Геррос, і було воно недалеко від Бористенських порогів.

В цьому місці завжди ховано скитських царів. Але в Герросі скити із своїм мертвим та живим царем будуть тільки на весні, а по весні Філоктет уже думав будувати факторії. Той дозвіл на будівлю факторії, що добув у небіжчика царя Олександер, зовсім не був обов’язковий для нового владника, він міг поставитись зовсім інакше до цієї справи. Це добре розуміли греки й через це притягли з Пан-тікапеї рівнодонні човни, що стояли тепер коло факторії, щоб річками під охороною стрільців попливти в глиб Скитії, розшукати нового царя, укласти з ним нову умову на будівлю факторії й відтіля вже, навантаживши на човни збіжжя, міхи й мед, що вони сподівались добути там, спуститись знову річками в море.

В подорожі цій мусили взяти участь Олександер, Діодор, кілька прикажчиків і Калікрат із Ксенофонтом.