Унизу зупинився, стер кров з лівої руки — як усе обслинила! — і розсміявся: «І для цього він затяг мене нагору, ну й комедія, от же телепень! Та ще й вклав мене в чоботах на своє ліжко. Тепер він їй-бо від злости лусне. Добрячий хук у щелепу пропустив! І де це його нечиста сила носить?»

І йде собі. Емальовані вивіски, емальовані товари на будь-який смак. Гарно було там нагорі, гарно. Ні, але який бевзь, ти все добре зробив, синку, красно дякую, давай і надалі так. Луснути зі сміху можна.

А Борнеман у Штеттині знову опинився в буцегарні. Покликали його дружину, справжню. Пане комісар, дайте спокій бідній жінці, вона свідчила під присягою, бо думала, що все так і є. Ну що ж, накинуть мені ще два роки, ото великий клопіт…

Аж ось уже й вечір, Францова кімната. Обоє сміються. Лежать, обнялися, цілуються, відірватися не можуть. «Міцо, я ж тебе ледве не вбив. Боже, як я тебе відлупцював!» — «То нічого. Головне, що ти повернувся». — «А той Райнгольд зразу пішов?» — «Так». — «А ти не хочеш запитати мене, як він тут опинився?» — «Не хочу». — «Що, не хочеш знати?» — «Ні, не хочу». — «Ой, Міцо…» — «То ж усе неправда…» — «Що неправда?» — «Ніби ти хочеш мене йому продати». — «Що?» — «Це ж неправда?» — «Та що ти, Міцекен!» — «Ну то й добре, я знала, що то все дурниці». — «Хоча він і мій друг, Міцо, але з дівчатами поводиться як справжня свиня. Я лиш хотів йому показати, як виглядає порядна дівчина. Хай, думаю, побачить». — «Ну, то добре». — «А ти ще любиш мене? Чи тільки того молодого?» — «Я твоя, Франце!»

Середа, 29 серпня[194]

І ось уже два дні Міцин покровитель чекає на неї, а вона весь час присвячує своєму коханому Францу, догоджає йому в усьому, з'їздила з ним у Еркнер[195] і Потсдам. Але й досі вона має від Франца одну таємницю, це мале бісеня зараз приховує навіть більше, ніж раніше, і вже не переймається тим, що Франц прокручує справи з Пумсовими дружками: вона теж хоче діяти. Їй самій кортить познайомитися з ними, щоб знати, хто вони такі, десь на танцях чи в кегельбані. Чомусь Франц ніколи не бере її туди, хоча Герберт часто буває з Євою в таких місцях, а Франц каже: «То компанія не для тебе, я не хочу, щоб ти зналася з такими негідниками».

Але наша Сонечка, наша Міцочка, хоче допомогти Францу, наша маленька кицюня хоче для нього щось зробити, це приємніше, ніж заробляти гроші. Вона все вивідає і зуміє його захистити.

І ось на черговій танцювальній вечірці, в Рансдорфі[196], куди Пумсова банда приїхала з друзями, — а сторонніх туди не пускали, — з'явилася новенька, якої ніхто не знав, її привів бляхар, каже, то його дівчина, а вона весь час була в масці, одного разу вона навіть з Францом танцювала, але тільки раз — боялася, щоб він не впізнав її за запахом парфумів. То було в парку Мюґґельгорт, увечері в саду засвітили лампіони, відчалив останній напхом напханий відпочивальниками річковий пароплав компанії «Штерн», у цей момент оркестр грає прощальний туш, але весела компанія танцює й пиячить аж до третьої ночі.