— Ви жартуєте, Лі.

— Не жартую.

— Як же він їх називає?

— Він їх називає «вони».

— Та ні, коли він розмовляє з ними?

— Коли він з ними розмовляє, він говорить «ти» до одного з них або «ви» до обох.

— Але ж це неподобство! — розсердився Семюель.— Що за дурень цей чоловік!

— Я хотів приїхати до вас і розказати. Йому кінець, якщо ви його не повернете до життя.

— Я приїду,— пообіцяв Семюель.— І візьму з собою добрячий батіг. Не мають імен! Ви маєте рацію, Лі. Я приїду.

— Коли?

— Завтра.

— Я заріжу курку,— сказав Лі.— Вам сподобаються близнюки, містере Гамільтон. Вони красиві дітки. А містеру Траску я не скажу, що ви приїжджаєте.

2

Семюель несміливо сказав дружині, що хоче провідати угіддя Траска. Він гадав, що вона нагромадить цілу купу заперечень, а він не послухається її, хоча за все життя таке траплялося нечасто, і зробить по-своєму, як би сильно вона не протестувала. У нього засмоктало під ложечкою, коли він подумав, що ослухається дружини. Він пояснив свою мету так, ніби каявся в гріхах. Лайза узяла руки в боки, слухаючи його, і серце в нього впало. Коли Семюель закінчив, вона продовжувала на нього дивитися, як йому здалося, крижаним поглядом.

Нарешті вона заговорила.

— Семюелю, ти гадаєш, що зумієш зрушити з місця цю скелю, а не людину?

Такого він не очікував.

— Не знаю, мамо. Просто не знаю.

— І ти вважаєш такою важливою справою, щоб оті діти зараз отримали імена?