— Дуже добре пам’ятаю. Хоча було це давно.

— Майже десять років тому,— підтвердив Лі.— Так от, ця історія мене сильно зачепила, і я її перечитував слово у слово. Що більше я думав про ту історію, то складнішою вона видавалася. Тоді я порівняв наявні переклади — вони доволі близькі. Але є одне місце, яке мене непокоїло. Біблія короля Якова подає це так: коли Єгова питає Каїна, чому він розгнівався, то Єгова каже: «Коли ти добре робитимеш, то піднімеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати». Оце «мусиш» мене просто вразило, тому що в ньому є обіцянка, що Каїн подолає зло.

Семюель кивнув.

— А його діти того зовсім не зробили.

Лі відсьорбнув каву.

— Тоді я узяв стандартну американську версію Біблії. На той час то був зовсім новий переклад. І цей фрагмент відрізнявся. Там сказано: «Іди пануй над ним». Це зовсім інше. Це не обіцянка, це наказ. Я почав буквально знемагати. Мене цікавило, яке ж слово вжито в оригіналі, щоб породити такі різні переклади.

Семюель поклав долоні на стіл, подався вперед, і очі його спалахнули колишнім молодим вогнем.

— Лі,— вигукнув він,— тільки не кажіть мені, що ви вивчили іврит!

— Я вам усе розповім,— сказав Лі.— Історія доволі довга. Вип’єте трохи нг-ка-пу?

— Це отой ваш напій зі смаком хороших гнилих яблук?

— Так. З ним мені легше говорити.

— А мені, можливо, буде легше слухати.

Коли Лі вийшов на кухню, Семюель спитав Адама, чи чув він про це раніше.

— Ні,— відповів Адам.— Мені він не розповідав. Хоча, може, я не слухав.

Лі повернувся зі своїм керамічним глечиком і трьома чашечками з порцеляни настільки тонкої і прозорої, що, здавалося, вона просвічується.

— Китайса пити, своя фасон,— і він налив майже чорну рідину.— Тут дуже багато полину. Гарний напій. Справляє такий самий ефект, як абсент, коли вип’єш достатньо.

Семюель пригубив напій.

— Мені хочеться дізнатися, чому це вас так зацікавило,— сказав він.

— Бачите, мені здавалося, що людина, яка могла придумати таку велику історію, мала б точно знати, що саме хоче сказати, і тут не має бути жодного непорозуміння.

— Ви кажете — людина. Отже, ви не вірите, що це божественна книга, написана чорнильним перстом Господа?