Спливло два роки, і ми відчули, що можемо узятися за ваші шістнадцять віршів четвертого розділу Книги буття. Мої старі джентльмени також відчували, що ці слова дуже важливі: «Ти мусиш» й «Іди пануй». І ось те золото, яке ми видобули зі своєї копальні — «Ти можеш». Ти можеш опанувати гріх. Старі джентльмени всміхнулися, кивнули головами й усвідомили, що ці роки не були змарновані. А ще це витягло їх з їхньої шкаралупи, і зараз вони вивчають давньогрецьку.

— Просто якась фантастика,— сказав Семюель.— Я намагався слухати дуже уважно, але, здається, щось проґавив. Чому це слово настільки важливе?

У Лі затремтіла рука, коли він наповнював порцелянові чашечки. Свою він спорожнив одним ковтком.

— Невже ви не розумієте? — вигукнув він.— Американський стандартний переклад наказує людям опанувати гріх, і можна назвати гріх невіданням. Переклад у Біблії короля Якова дає обіцянку, і це означає, що людина неодмінно опанує гріх. Але слово на івриті, слово «тімшел» — «ти можеш» — надає вибір. Хтозна, чи це не найважливіше слово на світі? Воно каже, що шлях відкритий. Усе залежить від самої людини. Бо якщо «ти можеш», то вірно і те, що «ти не можеш». Невже це не ясно?

— Ясно. Мені ясно. Але ж ви не вірите, що це закон Божий. Чому ж тоді ви відчуваєте його значущість?

— Ага! — вигукнув Лі.— Я давно хотів це вам пояснити. Я передбачав ваші питання, отже, я добре підготувався. Будь-який твір, що вплинув на мислення і життя незліченої кількості людей, є значущим. Багато мільйонів у своїх сектах і церквах відчувають наказ: «Іди пануй!» — і повністю віддаються послуху. Інші мільйони більше відчувають Божу волю у «ти мусиш». Хай що вони робитимуть, це не може вплинути на те, що судилося. Але «ти можеш»! Це дає чоловіку велич, це прирівнює його до богів, оскільки у своїй слабкості й ницості, у братовбивстві, він все ж таки має грандіозний вибір. Він може обрати свій шлях, боротися і перемогти,— у голосі Лі бринів тріумф.

— А ти сам у все це віриш, Лі? — спитав Адам.

— Так, вірю. Так, я в це вірю. Дуже легко — через лінощі, або через слабкість — впасти навколішки перед божеством і сказати: «А що я міг зробити? Так судилося». Тепер подумайте про велич вибору! Вибір робить людину людиною. Кицька не має вибору, і бджола мусить робити мед. Тут немає нічого божественного. І знаєте, оті старі джентльмени, які плавно рухалися до смерті, зараз надто зацікавлені, щоб помирати.

— Ти хочеш сказати, що ті китайці вірять у Старий заповіт? — здивувався Адам.

— Ті старі мудреці вірять в істинні історії, а вони вміють розпізнати історію, коли її почують. Вони — критики істини. Вони знають, що ці шістнадцять віршів становлять історію роду людського у будь-яку епоху, в будь-якій культурі чи расі. Вони не вірять, що людина пише п’ятнадцять і три чверті рядків істини і бреше в одному дієслові. Конфуцій учить, як слід жити людям, щоб їхнє життя було добре й успішне. Але це — це драбина, щоб піднятися до зірок,— очі Лі засяяли.— Цього ніколи не можна втратити. Це вибиває ґрунт з-під ніг слабкості, боягузтва і лінощів.