— Незгідливий,— сказав Семюель.— Лайза каже, що я незгідливий, але тепер я потрапив у павутиння своїх дітей — і, здається, мені це до вподоби.

2

Обідній стіл був накритий у будинку.

— Я б хотів подати обід під деревом, як у старі часи, але там доволі прохолодно,— сказав Лі.

— Ваша правда, Лі,— підтвердив Семюель.

Мовчки підійшли близнюки і несміливо зупинилися, роздивляючись гостя.

— Давно я вас не бачив, хлопці. Але ми дали вам гарні імена. Ти Калеб, правильно?

— Я Кел.

— Добре, нехай буде Кел...— Семюель обернувся до другого.— А тобі вдалося скоротити до кісток своє ім’я?

— Сер?

— Тебе звати Аарон?

— Так, сер.

— Він пише його з одним «а»,— засміявся Лі.— Два «а» здаються його друзям надто вигадливими.

— У мене є тридцять п’ять бельгійських кролів,— сказав Арон.— Ви б хотіли на них подивитися, сер? Їхня клітка біля потічка. А вчора народилося вісім кроленят.

— Я б радо на них подивився, Ароне,— рот Семюеля смикнувся.— Келе, тільки не кажи мені, що ти хочеш стати садівником!

Лі різко обернувся до Семюеля й уважно на нього подивився.

— Не треба,— попросив він схвильовано.

— Наступного року,— сказав Кел,— тато обіцяє виділити мені цілий акр на рівнині.

А Арон похвалився: