— З вами все буде добре, міс Кейт?

Кейт дивилася на дівчину, поки та не відвернулася. Кейт гукнула їй услід:

— Отримаєш другу половину, щойно він піде. А тепер поквапся.

Коли двері зачинилися, Кейт відсунула праву шухляду свого бюро і витягнула револьвер з коротким стволом. Перевірила, чи він заряджений, і поклала поруч, прикривши аркушем паперу. Вимкнула одну з ламп і знову вмостилася в кріслі. Руки склала перед собою.

Коли пролунав стукіт у двері, вона гукнула «Заходьте», майже не розтуляючи губ.

Очі Єви були вологі, але вона заспокоїлася.

— Ось він,— і зачинила двері за Адамом.

Він швидко озирнув кімнату, перш ніж помітив Кейт, яка тихо сиділа за бюро. Він втупив у неї очі, а потім почав повільно наближатися.

Вона розтиснула руки і простягнула праву до аркуша паперу. Очі її, холодні й позбавлені всякого виразу, дивилися йому просто в очі.

Адам побачив її шрам, її губи, її зморшкувату шию, її руки і плечі, її пласкі груди. Він глибоко зітхнув.

Рука Кейт затремтіла.

— Чого тобі треба? — спитала вона.

Адам сів біля бюро на стілець з прямою спинкою. Йому хотілося закричати від полегшення, але він просто сказав:

— Уже нічого. Просто хотів тебе побачити. Сем Гамільтон розповів мені, що ти тут.

У ту мить, коли він сів, рука її припинила тремтіти.

— Невже досі ти не чув?

— Ні,— відповів він.— Не чув. Спершу я мало не збожеволів, але зараз зі мною все гаразд.

Кейт заспокоїлася, рот її розтягся в усмішці, відкриваючи дрібні зуби з гострими білими іклами.

— Ти мене налякав.

— Чому?