— Цікаво, за що ти мене так ненавидиш.

— А, тобі цікаво? — Обережність майже покинула її.— То не ненависть, то зневага. Я ще була зовсім маленькою, коли зрозуміла, які вони брехливі несосвітенні дурні — моя рідна матуся і батечко, які удавали доброту. Але вони не були добрі. Я їх знала. Могла примусити їх зробити все, що хотіла. Я зроду вміла примушувати людей робити все, що хочу. Я ще не виросла, коли довела одного чоловіка до самогубства. Він також удавав доброго, а насправді тільки й думав, як зі мною переспати, зі мною — маленькою дівчинкою.

— Ти ж сказала, що він себе убив. Напевне, його щось сильно мучило.

— Він був дурень,— відтяла Кейт.— Я чула, як він стояв під дверима і скиглив. Я тоді просміялася цілу ніч.

— Не хотілося б мені думати, що я когось зжив зі світу,— сказав Адам.

— Бо ти також дурень. Пам’ятаю, як вони всі говорили: «Яка ж вона гарнюня, яка мила, яка витончена!» І жоден з них не знав мене. Вони в мене стрибали крізь обручі й навіть того не усвідомлювали.

Адам перехилив свій келих. Він ніби спостерігав за нею з великої відстані. Бачив, як її імпульси повзуть, як мурашки, і міг їх читати. Це було відчуття глибокого розуміння, яке подеколи йому давав алкоголь.

— Байдуже,— заговорив він,— подобався тобі Сем Гамільтон чи ні. Я вважав його мудрим. Пам’ятаю, він колись сказав, що жінка, яка все знає про чоловіків, зазвичай знає дуже добре лише одну його сторону і не може осягнути інших сторін, проте це не означає, що тих інших сторін не існує.

— Він був брехун та ще й лицемір,— Кейт аж випльовувала слова.— Я їх ненавиджу, брехунів, а вони всі брехуни. Ось у чому річ. Я люблю їх виводити на чисту воду. Я люблю тикати їх носом у їхнє паскудство.

Адам звів брови.

— Ти хочеш сказати, що у всьому світі існують лише зло і шаленство?

— Саме це я й хочу сказати.

— Я тобі не вірю,— спокійно озвався Адам.

— Ти не віриш! Ах, ти не віриш! — передражнила його Кейт.— Хочеш, я тобі це доведу?

— Тобі це не вдасться.

Вона підскочила, підбігла до свого бюро і принесла до столу коричневі конверти.

— Ось подивись-но на це!

— Не хочу.

— А я тобі все одно покажу! — вона витягнула одну світлину.— Дивися. Це сенатор штату. Він гадає, що балотуватиметься в Конгрес. Поглянь на це жирне черево. І цицьки, як у баби. Він любить батоги. Оця смуга тут — слід від батога. Глянь лише на вираз його обличчя! А він має дружину і четверо дітей, а ще хоче балотуватися у Конгрес. Ти не віриш! Так поглянь на це! Оцей шматок білої ворвані — член муніципальної ради; а оцей здоровий рудий швед має ранчо біля Бланко. Дивися! Це професор з Берклі. Приїздить сюди аж звідти, щоб йому в пику вихлюпнули сечу з нічного горщика — професор філософії. Поглянь ще й на це! Священик-євангеліст, просто молодший брат Ісуса Христа. Раніше він підпалював будинок, щоб отримати те, що хотів. Ми влаштовуємо йому це трохи по-іншому. Бачиш запалений сірник під його кощавою дупою?