Обличчя Адама напружилося, і заціпеніла усмішка сповзла.

— Я й далі вірю, що ідея працюватиме. Це просто низка нещасливих збігів. Я залишаю фабрику собі. Холод зберігає продукти. Крім того, фабрика дає невеличкий прибуток. Можливо, я щось вигадаю.

— Спробуй вигадати таке, що не потребує грошей,— порадив Лі.— Мені буде шкода розлучатися з газовою плитою.

3

Близнюки сприйняли провал Адамового проекту близько до серця. Їм уже виповнилося п’ятнадцять років, вони звикли вважатися синами багатого чоловіка, і це почуття було нелегко втратити. Якби вся ця історія не мала відтінку балагану, їм було б не так важко. Вони з жахом згадували величезні плакати на товарних вагонах. Якщо бізнесмени потішалися з Адама, старші школярі були значно жорстокіші. Вони негайно почали називати хлопців «Арон і Кел Салат» або просто «Салатний Качан».

Арон обговорив свою проблему з Аброю.

— Тепер усе буде інакше,— сказав він дівчині.

Абра виросла красунею. Груди в неї піднімалися на дріжджах юності, обличчя випромінювало спокій і тепло вроди. Вона вже була не просто гарненька дівчинка, а сильна і впевнена жінка.

Вона подивилася на його стурбоване обличчя і спитала:

— Чому ж усе буде інакше?

— Ну, по-перше, гадаю, тому що ми бідні.

— Тобі так чи інакше довелось би працювати.

— Ти ж знаєш, що я хочу вступати до коледжу.

— І вступай. Я тобі допомагатиму. Твій батько втратив усі свої гроші?

— Не знаю. Так кажуть.

— Хто каже? — спитала Абра.

— Ну, всі. Мабуть, тепер твої батьки не схочуть, щоб ти за мене йшла.

— Тоді я їм про це і не скажу,— відповіла Абра.

— Ти дуже впевнена в собі.