О десятій годині Лі вийшов надіслати листа і побачив, що Кел сидить на нижній сходинці веранди.

— Що з тобою? — спитав він.

— Ходив гуляти.

— А що з Ароном?

— Не знаю, здається, він чимось ображений.

— Хочеш піти зі мною на пошту?

— Ні.

— А чому ти тут сидиш?

— Збираюся відлупцювати його до півсмерті.

— Не треба,— порадив Лі.

— Чого б це?

— Бо, гадаю, у тебе нічого не вийде. Він тебе просто уб’є.

— Маєш рацію,— погодився Кел.— Сучий він син!

— Добирай слова.

— Гаразд,— засміявся Кел,— я пройдуся з тобою.

— Ти читав фон Клаузевіца?

— Навіть не чував про такого.

Коли Арон повернувся додому, на нижній сходинці веранди його чекав Лі.

— Я врятував тебе від побиття. Сідай.

— Я йду спати.