Мати повернулася і сказала:

— Щось горить.

— Я спалила сміття. Його там зібралося чимало.

— Треба питати мене, перш ніж робити щось подібне. Я зберігаю сміття, щоб обігріти вранці кухню.

— Вибач, мамо,— сказала Абра.— Я про це не подумала.

— А вже треба навчитися думати. Ти взагалі щось дуже неуважна стала останнім часом.

— Вибач, мамо.

— Що збережено, те зароблено.

У їдальні задзеленчав телефон. Мати пішла узяти слухавку. Абра чула, як мати говорить:

— Ні, з ним не можна зустрітися. Це розпорядження лікаря. Йому ні з ким не можна бачитися — буквально ні з ким.

Мати повернулася на кухню.

— Знову цей суддя Кнудсен,— повідомила вона.

Розділ 53

1

Наступного дня на уроках Абра була у чудовому гуморі від того, що піде у гості до Лі. На перерві вона зустріла в коридорі Кела.

— Ти сказав йому, що я прийду?

— Він уже пече якісь нові фруктові тістечка,— сказав Кел. Він був одягнений у свою шкільну форму — тісний високий комірець, погано припасований кітель, гетри.

— У тебе буде урок військової підготовки,— сказала Абра.— Я прийду перша. А що за тістечка?

— Не знаю. Тільки залиши мені трохи, гаразд? Пахло полуницями. Залиши для мене два.