Підсумовуючи, можна сказати, що стресову реакцію здатні змінювати або навіть викликати психологічні чинники, включно з браком виходу негативних почуттів, відсутністю соціальної підтримки, усвідомлення погіршення ситуації, а також, за деяких обставин, втратою контролю та передбачуваності. Ці знання значно прояснили для нас запитання, чому не всі люди хворіють через стрес. Звісно, на долю кожної людини припадає різна кількість стресогенних чинників. Прочитавши всі розділи, присвячені фізіології, ви вже знаєте, що люди між собою різняться швидкістю вироблення глюкокортикоїдів наднирковими залозами, кількістю інсулінових рецепторів у жирових клітинах, товщиною оболонки шлунка і так далі. Але на додачу до цих фізіологічних чинників, нам тепер відкрився й інший вимір. Кожен з нас має різний набір психологічних фільтрів, через який ми сприймаємо стресогенні чинники у своєму житті. Двоє людей беруть участь у тому самому виді діяльності,— довго стоять у черзі в супермаркеті, виступають перед великою аудиторією, стрибають з парашутом,— але їхнє психологічне сприйняття цього може різнитися кардинально. «О, доки стою у черзі, погортаю журнал» (вихід для невдоволення); «Я так сильно хвилююся, але після майбутньої розмови я точно отримаю підвищення» (ситуація покращується); «Це ж чудова нагода — я завжди мріяв стрибнути з парашутом» (ситуація під контролем).

У наступних двох розділах ми розглянемо такі психіатричні розлади, як-от депресія та тривожність, а також розлади особистості, які характеризуються невідповідністю між реальним ступенем стресу, який завдають людині зовнішні чинники, та ступенем стресу, який вона відчуває. Як ми дізнаємося, така невідповідність може набувати розмаїття форм, але в будь-якому разі наслідки такого розладу будуть вкрай негативними. Далі, у Розділі 16, ми розглянемо зв’язок між психологічним стресом та процесом залежності. З Розділу 17 ви дізнаєтеся, як ваш статус у суспільстві і тип цього суспільства можуть впливати на фізіологію стресу та перебіг хвороби. У заключному розділі ми розберемо способи управління стресом і навчимося застосовувати собі на користь захисні механізми психіки.

14. СТРЕС І ДЕПРЕСІЯ

14. СТРЕС І ДЕПРЕСІЯ

Ми патологічно зачаровані екзотичними хворобами. Про них розповідають у телесеріалах, таблоїдах і навіть пишуть у шкільних творах учні, які мріють стати лікарями. Люди вікторіанської доби зі слоновою хворобою, вбивці з дисоціативним розладом ідентичності, десятирічні діти з синдромом передчасного старіння, артисти з феноменальними здібностями у вузькій ­галузі, канібали з інфекцією куру. Хіба можна протистояти такому розмаїттю? Але коли доходить до основи людських страждань, на арені з’яв­ляється глибока депресія. Вона може становити загрозу вашому існуванню, може зруйнувати життя, розвалити родину. І вона страшенно розповсюджена — психолог Мартін Селігман назвав депресію ГРВІ психопатології. За найбільш достовірними оцінками, у певний період життя 5–20 % з нас матимуть глибоку депресію, яка частково вплине на нашу дієздатність і потребуватиме госпіталізації або медикаментозного лікування чи просто нашої цілковитої бездіяльності протягом значного періоду часу. Кількість випадків глибокої депресії стабільно зростає з кожним десятиліттям. Припускають, що незабаром депресія стане другою за розповсюдженістю у світі причиною видачі лікарняного.