Цей розділ трохи відрізнятиметься від попередніх, де на першому плані завжди залишалася концепція стресу. Спочатку може здатися, що це питання не стосується теми стресу. Однак насправді ці два явища тісно пов’язані між собою, і концепція стресу траплятиметься на кожній сторінці цього розділу. Ні біологічні, ні психологічні підвалини глибокої депресії неможливо зрозуміти без розуміння надважливої ролі стресу в перебігу цієї хвороби.

Перед тим як розбиратись у цьому зв’язку, потрібно ознайомитися з деякими характеристиками розладу. Спочатку слід проаналізувати ­семантичну складову. «Депресія» — це термін, який всі ми використовуємо в повсякденному значенні. Якщо стається якась незначна подія, яка трохи нас засмучує, ми якийсь час перебуваємо в пригніченому стані, але потім відходимо. Глибока депресія виникає не так. Перший її компонент — це хронічність. Симптоми глибокої депресії мають тривати принаймні два тижні. Другим компонентом є важкість хвороби — вона справляє настільки руйнівний вплив на людину, що може призвести навіть до самогубства. Люди, які страждають на глибоку депресію, можуть втратити роботу, родину та соціальні контакти просто через те, що не здатні встати з ліжка або відмовляються сходити до психотерапевта, бо вважають, що не заслуговують кращого самопочуття. Це страшна хвороба, і цей розділ присвячено саме найважчій і найбільш згубній її формі, а не просто стану хандри, який ми можемо легковажно називати «депресією».

СИМПТОМИ

СИМПТОМИ

Визначальна характеристика глибокої депресії — втрата задоволення. Якби мені треба було описати сутність глибокої депресії одним реченням, я б сказав, що це «генетичний/нейрохімічний розлад, який має зовнішню причину виникнення і характеризується нездатністю милуватися заходом сонця». Депресія може виявитися такою самою трагічною хворобою, як рак і спинномозкова травма. Подумайте про наше життя. Ніхто з нас не житиме вічно й інколи ми навіть це розуміємо, наші дні сповнені розчарувань, невдач, нерозділеного кохання. Та незважаючи на це, ми в якийсь незбагненний спосіб не тільки справляємося з цими неприємностями, а ще й отримуємо задоволення від життя. Наприклад, я надзвичайно посередньо граю у футбол, але ніщо не може завадити мені двічі на тиждень ганяти м’яч по полю. Неминуче настає момент, коли мені вдається обіграти якогось більш здібного футболіста-аматора — я важко дихаю, ледве рухаюсь, але я щасливий від того, що ще залишилося багато часу для гри, що дме такий приємний вітерець і мене наповнює почуття вдячності за моє тваринне існування. Що може бути трагічнішим за хворобу, яка за своїм визначенням позбавляє нас такої здатності?