За глибокої депресії також часто спостерігається психомоторна загальмованість. Людина повільно рухається і розмовляє, навколишнє життя вимагає від неї надзвичайних зусиль та концентрації. Навіть записатися до лікаря на прийом є виснажливим завданням, а невдовзі сил не вистачає навіть на те, щоб встати з ліжка і одягнутися. (Варто зазначити, що не всі люди, які страждають на депресію, мають розлад психомоторної загальмованості; у деяких може проявлятися геть протилежний феномен — психомоторне збудження.) Психомоторна загальмованість є од­нією з найважливіших клінічних характеристик депресії, тому люди у стані особливо глибокої депресії дуже рідко вчиняють самогубство. Доки не починають почувати себе трохи краще. Якщо людині не вистачає сил, щоб піднятися з ліжка, у неї точно не знайдеться зайвої енергії для самогубства.

Важливе зауваження: багато хто думає, що люди у стані депресії насправді зазнають таких самих труднощів у житті, як і всі ми, проте вони не здатні тримати ситуацію під контролем. Також дехто вважає, що такі люди просто занадто себе жаліють, зазнаючи таких самих злетів і падінь, як і всі («Чому вони не можуть тримати себе в руках?» — питаємо ми поза очі). Однак глибока депресія — це така сама реальна хвороба, як і діабет. Доказом цього є низка симптомів. Загалом організм людини у стані депресії працює трохи інакше, що називається вегетативними симптомами. І я, і ви, буває, через щось засмучуємося. Що ми робимо? Як правило, спимо довше, ніж зазвичай, можливо, більше їмо, переконуючи себе, що такі послаблення покращать наше самопочуття. Ці прийоми є повною протилежністю вегетативним симптомам, що спостерігаються в більшості людей, які страждають на глибоку депресію. Вони їдять менше, і сплять менше, з певними особливостями в режимі. Їм не обов’язково стає важче засинати, але люди у пригніченому стані починають просинатися дуже рано. Відтак вони місяцями можуть лежати без сну десь із пів на четверту ранку. Скорочується не лише сама тривалість сну, але (як зазначалося у Розділі 11) змінюється і «архітектура» сну — порушується усталений алгоритм зміни поверхневих та глибоких фаз сну, ритм фази швидкого сну.

Ще одним вегетативним симптомом, який напряму стосується цього розділу, є підвищений рівень глюкокортикоїдів у крові, що часто спостерігається в людей із глибокою депресією. Це має надважливе значення, про яке ми поговоримо трохи пізніше, а також допомагає прояснити саму сутність хвороби. Коли ми бачимо, як людина, яка страждає на депресію, сидить на краєчку ліжка і ледве може поворухнутися, вона здається нам знесиленою, позбавленої життєвої енергії. Точніше буде уявити людину у стані депресії як котушку змотаного дроту,— натягнутого, деформованого, напруженого,— але все всередині. Як ми побачимо згодом, психодинамічна картина депресії показує людину як учасника великої запеклої розумової битви, тож не дивно, що така людина має підвищений рівень гормонів стресу.