Ця властивість називається ангедонією. Якщо гедонізм — це прагнення задоволення, то ангедонія — нездатність отримувати задоволення (часто цей феномен також називають дисфорією; я використовуватиму ці два терміни паралельно). Ангедонію мають усі люди, що переживають депресію. Жінка тільки-но отримала довгоочікуване підвищення на роботі; чоловік щойно заручився з жінкою своєї мрії — але через те, що вони перебувають у стані депресії, вони не відчувають абсолютно нічого з приводу цих подій, вони вважають їх чимось несуттєвим і навіть таким, на що вони не заслуговують. Дружба, досягнення, секс, їжа, гумор — нічого не приносить їм задоволення.

Це класичний приклад депресії, а деякі нещодавні дослідження, які здебільшого побудовані на роботі психолога Алекса Заутри з Університету Аризони, показують, що все навіть набагато складніше. Якщо конкретніше, то позитивні та негативні емоції не є просто протилежностями. Якщо зібрати відповідних суб’єктів дослідження і попросити їх описувати свої почуття в довільний час протягом дня, частота позитивних та негативних емоцій не матиме обернено пропорційного співвідношення. Зазвичай у нашому житті немає зв’язку між тим, наскільки часто ми відчуваємо надзвичайно позитивні емоції, а наскільки часто надзвичайно негативні. Депресія — це стан, у якому ці дві незалежні вісі прямують у напрямку однієї згубної обернено пропорційної залежності — занадто мало позитивних емоцій та занадто багато негативних. Звісно, обернено пропорційне співвідношення не є ідеальним поясненням, і багато сучасних досліджень ґрунтуються на питаннях на кшталт: різні підтипи депресії характеризуються переважно браком позитивних емоцій або ж надлишком негативних?

Глибоку депресію супроводжують відчуття сильного горя та великої провини. Ми часто відчуваємо горе та провину, коли в нас просто поганий настрій, який ми називаємо «депресією». Але під час глибокої депресії ці відчуття можуть впливати і на дієздатність людини, наприклад, коли вона сповнена відчаю. Ці відчуття можуть мати комплексну структуру: не просто всеохопне відчуття провини, наприклад, через те, що спричинило появу депресії, а всеохопне відчуття провини через саму депресію — через те, як вона нашкодила родині хворого на депресію, відчуття провини через нездатність подолати депресію, через марнування свого життя. Не дивно, що в усьому світі депресія щороку спричинює 800 тисяч випадків самогубств.^[89]

У певної частини людей, які страждають на депресію, відчуття горя та провини можуть набувати форми манії. Я не маю на увазі сплутані думки, як у шизофреніків; натомість оманливий спосіб мислення в депресивному стані — це такий вид перекручування фактів, через який починає здаватися, що справи йдуть дедалі гірше і виходу з цієї ситуації не існує.