Напрочуд різні підвиди депресії та їхня варіативність свідчить не просто про існування певної однієї хвороби, а про гетерогенність хвороб із різними біологічними механізмами в їхній основі. Ще одна характеристика депресії також вказує на порушення біологічного характеру. Припустімо, пацієнт приходить до лікаря у тропічній місцевості. Пацієнт скаржиться на високу температуру, яка тримається, потім знижується на день-два, потім знову підвищується, знову знижується і так далі, із періодичністю від двох до трьох діб. Лікар відразу діагностує малярію, зважаючи на ритмічність перебігу хвороби (це пов’язано з життєвим циклом малярійного паразита, його рухом з червоних кров’яних тілець до печінки та селезінки). Ритмічність вказує на наявність біологічного механізму. Але деякі підвиди депресії теж характеризуються ритмічністю перебігу. Людина, яка страждає на маніакально-депресивний психоз, може п’ять днів перебувати в маніакальному стані, потім весь наступний тиждень у глибоко пригніченому стані, потім десь із пів тижня в помірно пригніченому стані, а потім декілька тижнів взагалі не мати жодних симптомів. Тоді все починається заново, і так може тривати і десять років. У житті такої людини відбуваються хороші і погані події, але зберігається однаковий циклічний ритм, який є чітко вираженою біологічною ознакою, як і життєвий цикл малярійного паразита. Інший підвид депресії має річний цикл, і люди з таким розладом відчувають особливе пригнічення взимку. Це так звані сезонні афективні розлади (САР; «афективний» — це психіатричний термін на позначення емоційної реакції). Вважається, що такі розлади пов’язані з кількістю світла, яке отримує організм. Під час нещодавніх досліджень було виявлено клас клітин сітківки ока, які реагують на інтенсивність світла і, як не дивно, надсилають отриману інформацію просто в лімбічну систему, частину мозку, відповідальну за емоції. Знову ж таки, ритмічність проявляється незалежно від зовнішніх подій; біологічний годинник цокає в якійсь частині організму, пов’язаною з емоція­ми, і в його цоканні стається збій.

БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕПРЕСІЇ

БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕПРЕСІЇ

Нейрохімія і депресія

Численні докази свідчать про порушення хімії мозку в людей, які страждають на депресію. Для того щоб розібратись у цьому детальніше, необхідно зрозуміти, як клітини мозку комунікують між собою. На ілюстрації на с. 266 представлено схематичне зображення двох нейронів, основний тип клітини мозку. Якщо нейрон збуджується через якусь думку або спогад (метафорично кажучи), його збудження є електричним — електрична хвиля здіймається від дендритів, накриває тіло клітини, спадає на аксон і завершується на його кінцевих гілках. Коли хвиля ­електричного ­збудження досягає кінцевої гілки аксону, вона випускає хімічні месенджери, які проходять крізь синапс. Ці месенджери — нейромедіатори — зв’язуються зі спеціалізованими рецепторами суміжного дендриту, що викликає електричне збудження другого нейрона.