Томанюки трохи відпочили при волоській ватрі, покуштували собі волоської горілки – і гайда до роботи! Трохи на конях, а потім на плечах забрали всю здобич від волохів, справедливо всеподілили. Порозходилися по полонинах і колибах. Бо хоча ще була свобода, знали, що було в цісарському патенті, що за нові розбої наступить право карати на смерть.

Вранці знову бачило cонечко, як волохи вилазили з лісових нір і заростів. Перелякані, зголоднілі й жалюгідні, збиралися, знову ховалися в лісі і знову виринали. Врешті якось повідомили мандаторію.

Про все це Квятковський відразу дізнався від шпигунів, перевдягнених жебраками, від отаманів з-над Білої Ріки, від жидків, від вірмен. Врешті з’явилися самі волохи. Міністрант завів їх перед мандаторські очі.

І якраз тоді сонце, яке приглядалося до достойника, блиснуло через вікно нової мандаторії. Увірвалося і до мандаторської голови, цієї темниці. Відчуло мандаторську думку. Бо темнота має своє право, і для сонечка доступ не всюди однаковий. У затягненій павутиною канцелярії, затхлій пивниці та в криміналі не так ясно, як на високій полонині. З головами так само.

Мандатор був безмежно радий. Посміхався до своєї думки. Вже готовий був уважати, що Квятковський сам навмисно послав волохів із зерном. Мав його за чарівника, за чудотворця. Так чи інакше, але удача надзвичайна: головці порушили цісарський патент. І ще як! У голодні часи напали на караван із харчами. А хто ж має всю владу над Головами, як не Дмитро, вибраний князем на блюзнірство і зневагу маєстатові? Може, й сам напав, щоб роздати збіжжя, щоб прихилити до себе людей? Волохи будуть свідчити, що головці напали на них у час голоду. А Квятковський буде свідчити, що Дмитро називається князем Голів, що весь час перечить цісареві. Квятковський знайде сотні свідків! На кілька шибениць. Геть пута патенту! Досить політики, що принижує уряди і стримує владу. Перемога урядів! Перемога шибеничного права!

Пролунали строгі накази, надвечір жандарми мали вирушити, зібравши всіх колишніх пушкарів, усіх отаманів і десятників з-над Нижньої та Білої Ріки. Разом із ними, при допомозі війська, мали збирати ровти з усіх сіл по дорозі. Мандатор викликав нові війська з Коломиї. А драгуни мали почвалати наперед. Був наказ зайняти позиції на всіх плаях і переходах навколо Голів зі сторони Білої Ріки, від пустельної Верховини, від Скупової, звідки ніхто не сподівався наступу.

Мандатор вихвалявся перед Квятковським: сотні жовнірів виступають, тисячі людей він збере у ровти! Усе від імені цісаря!

Геройський вир завирував у мандаторській голові: ура, кінець Головам!