– Ну й придурок… – процідив крізь зуби Ляля.

– Чому?

– Бо якби я розумівся на програмуванні, то не вчився б на металурга! Бути програмістом тепер значно престижніше. Знов-таки, платять їм більше. Та й на його місці після випуску можна було б комп’ютерні курси відкрити, на лихий кінець… Це ж золота жила! А він натомість Алку мою за тиждень навчив програмування, причому задурно. Просто так!..

– А що в цьому такого поганого? – не зрозумів Валерка.

– А те, що коли її від написання диплому відсторонити хотіли, саме Академік придумав, як їй тему переформулювати. Замінити треба було лише одне слово: «прогнозування» замість «аналізу» – от і все!.. А вже під «прогнозування» легко було підвести математичні методи… Тобто оту саму програмку на FORTRAN’і, що її Алка написала під керівництвом Спартака. Щоправда, завкафедрою довго не погоджувався ні на зміну теми диплому моїй Алці, ані на те, щоб вона замість Академіка на кафедрі лишалася. Він через це навіть із нашим деканом, який і кафедрою завідував, жахливо пересварився – просто в хлам! Декан так і казав: мовляв, мені на кафедрі потрібен не просто той, хто сам програмує, а той, хто інших може навчити!.. Проте все ж таки Академік його переконав.

– Авжеж, Спартак як упреться, то свого доб’ється, – кивнув Валерка.

– Отож-бо!.. І все ж таки тут він нарвався на неприємності, бо завкафедрою змінив тему диплому не тільки моїй Алці, але й самому Спартакові також. Причому зробив це на початку січня – за місяць до захисту, прикинь?! Але ж цей придурок і тут викрутився: бо і до свого диплому вставив главу про математичне моделювання переплаву титанових відходів – причому програмульку написав уже на порядок складнішу, ніж створила Алка під його керівництвом! Коли приніс свій диплом на кафедру напередодні захисту – всі тільки ахнули!..

– Тож Алку цю на кафедрі залишили замість Спартака, я вірно розумію?

Ляля ствердно кивнув, знов схопив келишок, допив рештки бальзаму і додав:

– Подейкують, потім на даних його диплому якийсь протеже нашого декана кандидатський дисер захистив. Та й Алка справді тямущою виявилася, бо залишившись на кафедрі, вже вона трьом іншим аспірантам допомагала матмоделі розробляти і програми писати, як їй начальство наказувало. А тепер саме вона читає нашим студентам «Основні засади програмування і обчислювальної техніки». А все почалося з витівок Спартака, цього чортового Академіка!.. Він, бачте, всього лише дівчину пожалів… Безсрібник чортів, ідіот!.. А все інше по боку. Зокрема й те, що після всього Алка в мій бік ніколи не подивилася навіть. Жодного разу!..