Ну так, Спартак подарував йому один з примірників свого роману «Апокаліпсис по-київськи». Роман був Василем прочитаний, тим не менш питання лишилися. Чи сам Спартак його написав, чи це зробив хтось інший, а він лише привласнив результат чужої праці?! Чи справді роман писався з 1989-го по лютий 1992 року?! Чи справді відомості про Куренівську трагедію збиралися по крихтах, починаючи з 1968 року?! Все це було відомо лише зі слів самого Спартака. Але якщо він був «підсадною качкою» СБУ?.. О-о-о, мотаючи свій термін ув’язнення, Василь і не таких провокаторів бачив!

До речі, у його минулому був серед табірних «стукачів» також один єврейчик – огидний тип, треба зазначити, справжній такий Юда. І манера дивитися на людину, і манера його спілкування були такими ж огидними, як і він сам. Василь добре пам’ятав, як його спочатку «опустили», а потім прирізали, немов останню свиню. То, може, і цей «головастик» теж того?..

Отож поспілкувавшись рази три-чотири, вони надовго втратили контакт. Тим несподіванішим був сьогоднішній телефонний дзвінок.

– Василю?.. Привіт, це Спартак. Пам’ятаєш мене? От і добре, що не забув… Давай, бери паспорт, ноги в руки – і терміново мотай на вулицю Шовковичну! Щоб за годину був тут, максимум за півтори. Чекатиму тебе на розі Шовковичної та Грушевського. Паспорт навіщо?.. Бо ми в парламентські комітети підемо, до Москвіна. Хто такий Москвін?.. Та так, нардеп від ПЗУ. Як, себто, не знаєш?! ПЗУ – це Партія зелених України. Провідна екологічна сила в країні. Кононов[101] у них там рулить, смаглявий такий вусань. Може, бачив його по телевізору?.. От на прийом до представника ПЗУ ми і йдемо… Давай приїжджай, кому кажу! У мене сюрприз для тебе є… На місці побачиш, який сюрприз!.. Все, чекаю, годі вже теревенити.

Вони зустрілися через півтори години на розі вулиць Шовковичної та Грушевського. Насамперед, Спартак вручив Василеві свіже число журналу «Політика і культура», на обкладинці якого пінилися гігантські хвилі на тлі греблі гідростанції, а також крупним шрифтом було надруковано:

Що ГЕС дніпровські нам готують?..

Що ГЕС дніпровські нам готують?..

– Це-е-е… як розуміти?! – спитав Василь розгублено.

Спартак не відповів нічого. Він мовчки розгорнув журнал на сторінці, куточок якої був акуратно загнутий, продемонстрував Василеві розворотну статтю й лише потім мовив:

– Читай на ходу, бо на нас уже Москвін чекає. Маємо ще хвилин сорок обідньої перерви, далі йому треба в «акваріум»[102] повертатися. А туди тебе не пропустять – тільки мене. Отож поспішаймо.