Потоцький піднявся на горб, притримав коня. Повстанці йшли табором в шість рядів з чотирма гарматами на чолі і двома по флангах. В середині, як найбільш боєздатне і сильне, рухалось козацьке військо під бунчуками й прапорами, і Потоцький побачив, що воно правильно поділене на сотні й полки... Пся крев! Це таки військо, а не збіговисько черні, як він гадав! Недарма вони зважились першими напасти!

Проте, оглянувши свої позиції, трохи заспокоївся. Коронне військо було надійно захищене возами в десять рядів, за якими стояла піхота й гармати, ще далі — кіннота. На чолі позицій стояв іноземний полк з угорською піхотою та полк польного гетьмана під начальством пана обозного. По другий бік, праворуч, куди прямував Павлюк, розташувалися інші два полки з коронною артилерією в центрі.

«Не так уже й кепсько, — сам себе втішав Потоцький. — У мене війська більше і позиції вигідніші. Хай спробують вгризти... І все ж... Як вони могли зважитися першими наступати?»

Польного гетьмана почали гризти сумніви, його кінь неспокійно гарцював на горбі, неспокійно почував себе у сідлі і вершник. Вкотре оглядав свої позиції, заспокоював себе, а рука мимоволі м’яла бороду. Він не лише сильніший за повстанців, а й зарядів має великі запаси. Павлюк з своїм десятком гармат просто смішний в порівнянні з сильною коронною артилерією, а все ж... Чому він зважився першим?..

— Вашмосць! — осадив коня ротмістр. — Вітер дме нам у спину, козакам в очі!

— Паліть! — кивнув гетьман, і ротмістр помчав, розмахуючи шапкою над головою. — Це добре, що вітер дме козакам в очі. Зараз жовніри підпалять Кумейки, а заодно й стіжки сіна та соломи, яких чимало побіля містечка.

За його розрахунками, дим від пожежі буде виїдати повстанцям очі, заважатиме добре цілитись... Потоцький озирається, біля копиць на луках забігали жовніри з палаючими головешками... Сьогодні вітер — спільник поляків. Це добре. Вітер допоможе... Тим часом ще підпалять містечко... Над Кумейками вже шугнули дими. Гори, гори, повстанське місто! Дотла гори, виїдай своїм димом черні очі!.. Ось вже запалали перші стіжки сіна на оболоні. Як і гадалося, дим, низько стелячись над засніженою рівниною, поповз навстріч повстанцям. Але ті йдуть спокійно і впевнено, чітко дотримуючись поділу на сотні, над ними мають знамена й бунчуки. Попереду під знаменами йде Павлюк з непокритою головою і шаблею в руці. Пся крев!..

Вони вирядилися, наче на прогулянку! Потоцький скреготнув зубами. Проклята чернь, невже вона така хоробра? Але постривайте, постривайте, ось розгориться містечко, гарячий дим з попелом виїсть вам очі! Оглядаючи повстанців, Потоцький здогадався, що основні сили — козацькі полки — Павлюк веде прямо на чоло польського війська... Трохи повеселів. Це вже ліпше, там якраз грузьке болото, ледь присипане снігом. Хай лише сунуться павлюківці в те багно! Он до тих кущів дійдуть — там уже починається болото!