Як виявилося, погляди Черчилля були надто оптимістичними щодо турботливого і щедрого духу ранніх сіоністів. Вони не воліли давати арабам роботу на своїх фермерських угіддях. Відбувалися заколоти і протести арабів, тож бідолашним солдатам британського мандату, що опинилися між двох вогнів, доводилося відкривати по них вогонь — коли чимало кому в Британії видавалось, що має місце серйозна несправедливість.

У 1937 році становище стало настільки скрутним, що вирішено було заснувати комісію Піля, аби розібратися і зрозуміти, що ж пішло не так у Палестині. Черчилль надав деякі таємні свідчення тій комісії — і тут ми чітко бачимо, що саме, у його уявленні, він зробив, відчинивши двері для численної єврейської імміграції та створивши прихисток на західному березі Йордану.

«Ми заручилися ідеєю, що одного дня, у далекому майбутньому, підвладна принципам справедливості та економічної користі, там цілком могла б утворитись велика єврейська держава, чисельністю в мільйони, далеко перевищуючи кількість сучасних мешканців того краю…» (І сьогодні ми пересвідчуємося, яким правдивим було його бачення. Там живе понад 8 мільйонів ізраїльтян, 75 відсотків з яких євреї.)

Звісно ж, правильно було б захищати арабів, він сказав комісії Піля, і для євреїв хибним рішенням було не наймати їх; проте в його баченні саме проект сіоністів був чимось засадничо прогресивним, просвітленим і цивілізованим. І не було сенсу в тому, щоб дозволяти арабам ставати на перепоні тому прогресу — який урешті-решт був би корисним для всіх.

«Я не погоджуюся, щоб для лиса у курнику залишалися остаточні права на курник», — сказав він. Це так, ніби заявити, що Америка належить тубільним американцям або Австралія — аборигенам. На його погляд, це було абсурдом — образою, нападом на його концепцію вігів про соціальне зростання.

Хай там як, він заперечував, що вніс «чужорідну расу» до Палестини. «Аж ніяк», — казав він: саме араби були завойовниками. Черчилль звернув увагу, що у часи Христа населення Палестини було значно більшим — і ті люди переважно були іудеями. А змінилося все у VII столітті. «Коли у світовій історії відбулося магометанське непорозуміння, ісламські орди ринули у ті місця, усе змели і знищили. Ви бачили ті тераси на пагорбах, що раніше були окультурені, а під пануванням арабів вони так і залишалися пустелею».

Та комісія тисла на Черчилля: коли, на його думку, ситуація могла б обернутися на протилежну? Коли євреї могли б знову стати більшістю? «Британський уряд — суддя і повинен мати владу, аби судити».