«Альтернативою» Вишневецького з боку козаків став Максим Кривоніс (бл. 1600–1648)[609]. Влітку 1648 р. йому вдалося взяти низку міст на Поділлі — Ладижин, Бершадь, Тульчин, Вінницю, де козаки немилосердно грабували й вбивали міщан. Захопив Кривоніс і добре укріплені фортеці — Полонне й Бар, що справило на шляхтичів не менш гнітюче враження, ніж перемога козацько-татарських військ під Жовтими Водами й Корсунем. Хмельницький, ведучи перемовини з представниками урядових кіл, на позір ніби відмежовувався від Кривоноса. Але це була дипломатична гра. Восени 1648 р. Кривоніс брав участь у Пилявецькій битві на боці козацько-татарських військ, а також в облозі Львова й Замостя. Безперечно, це був талановитий полководець. І... конкурент Хмельницького. Не даремно між ними виникали конфлікти. Ми не знаємо, яким чином загинув Кривоніс. Сталося це пізньої осені при облозі Замостя. Існує версія, що його на той світ спровадив сам вельможний гетьман. Чи сталося це саме так — з впевненістю сказати не можемо. Зрештою, смерть Кривоноса — ще одна загадка Хмельниччини.
У вересні 1648 р. козацькі війська, до яких згодом приєдналася татарська кіннота, й шляхетська армія рушили назустріч один одному. Зійшлися вони біля містечка Пилява (зараз село Старосинявського району Хмельницької області). Хмельницькому вдалося укріпитися в цьому містечку, взявши хитрощами Пилявський замок.
23 вересня на узбережжі річки Ікви, що протікала біля Пиляви, розпочалася битва. Козаки загнали піхоту противника на вузьку греблю й там винищили її. Також зав’язалися бої із розрізненими загонами шляхетської кінноти.
23 вересня на узбережжі річки Ікви, що протікала біля Пиляви, розпочалася битва. Козаки загнали піхоту противника на вузьку греблю й там винищили її. Також зав’язалися бої із розрізненими загонами шляхетської кінноти.
Опинившись у складному становищі, військова рада шляхетського війська вирішила відступати. Однак злагодженого відступу під прикриттям возів здійснити не вдалося. Реґіментарі рятувалися втечею з поля бою. У шляхетському війську почалася паніка. Вранці наступного дня, 24 вересня, шляхетський табір опинився в руках козаків і татар. Їм дісталися величезні трофеї — багато гармат, запаси зброї, пороху, коні, різне дороге начиння, яке привезли шляхтичі із собою[610].
Пилявецька битва стала ганьбою для Речі Посполитої. Вона продемонструвала корумпованість і неефективність цієї держави, котра, маючи чималі ресурси, не могла достойно протистояти козацько-татарському війську. Ця битва також відкривала для козаків і татар дорогу на Захід. Війна стала набирати загрозливого характеру.