Та спрацьовували тут не лише чинники прагматичного характеру. Певну роль відіграли, скажімо так, чинники ідейні. Посередниками на переговорах Хмельницького з московітами часто ставали православні ієрархи з Османської імперії — уже згадувані патріарх Паїсій, митрополит Йоасаф та інші. «...навряд чи можна погодитися, — відзначала Наталія Яковенко, — з поширеною серед істориків думкою, що гетьман напрочуд уміло використав для своїх дипломатичних пасьянсів вище духовенство. Навпаки, це мудрі східні ієрархи, схоже, направляли гетьманську шаблю у потрібному їм керунку»[672]. Залишається лише нагадати, що «мудрі східні ієрархи» не були самостійними фігурами й часто діяли в інтересах очільників Порти.

У період Хмельниччини, як уже зазначалося, туркам цікаво було втягнути Московію у війну проти Речі Посполитої. Взяття під протекцію московітами Війська Запорізького вело до їхньої війни з цією державою. У Москві це чудово розуміли й не поспішали брати під царську руку єдиновірних козаків.

Наприклад, ще в березні 1652 р. посол Хмельницького Іван Іскра, прибувши до Москви, запропонував прийняти під опіку Військо Запорозьке. Царські урядовці, аби не провокувати війну з Річчю Посполитою, погодилися взяти лише військо, без території, передбачаючи надати козакам землі між річками Дон та Ведмедиця.

Лише восени 1653 р. Московія зважилася на війну з Річчю Посполитою. Земський собор прийняв рішення про опіку Московії Війська Запорізького[673]. 19 (9 за с. ст.) жовтня 1653 р. з Москви вирушило велике посольство до України, яке очолив боярин Василь Бутурлін (? — 1655)[674], а 2 листопада (23 жовтня за с. ст.) Московія оголосила війну Речі Посполитій.

Тепер лишилося справу довести до логічного завершення. На початку січня 1654 р. московське посольство прибуло до Переяслава. 16 (6 за с. ст.) січня прибув сюди й Хмельницький. Через два дні, 18 (8 за с. ст.) січня, відбулася Переяславська рада.

В українській літературі іноді порушується питання, чому Хмельницький вибрав Переяслав, а не «князівську столицю» Київ. На це було кілька причин.

Хмельницький не розглядав Київ як «своє місто». Це був воєводський центр. Тут так чи інакше давали про себе знати урядові впливи. До того ж місто не було «достатньо покозачене», а київський митрополит Сильвестр Косов та його оточення, як уже говорилося, займали досить прохолодну позицію щодо козацького гетьмана. Хмельницький зробив своєю столицею рідний йому Чигирин. Але це було незначне містечко без якихось історичних традицій, йому навіть не було й сотні років. А в той час «старина», традиції цінувалися досить високо. Переяслав же був містом старинним — вважайте, майже ровесником Києва. Водночас це було місто, де були сильні козацькі впливи. Тут Хмельницький міг спокійно проводити раду і забезпечити «потрібне» голосування.