По-третє, в особі Московії Хмельницький отримав далеко не «ідеального сюзерена». Так само й московіти вбачали в козаках «невдячних васалів». Незважаючи на єдиновірство, політична культура й ментальність українських козаків та московітів помітно різнилися. Буквально вже з Переяславської ради між цими союзниками виникали конфлікти.
Переяславський акт, який ніби мав вирішити козацьке питання, ще більше заплутав і загострив його. А Хмельницький замість того, щоб «зняти» старі проблеми, отримав нові.
У перший рік української незалежності відбулася «відміна» Переяславської ради. 21 червня 1992 р. у Переяславі-Хмельницькому скликана була т. зв. Велика рада Українського козацтва. На майдані Возз’єднання козаки обрали гетьманом України знаного політика В’ячеслава Чорновола і скасували присягу московському цареві Олексію Михайловичу, дану Хмельницьким та козаками в січні 1654 р. Було це дійство таким собі політичним карнавалом, який практично мало що означав. Відрікшись від Переяславської ради, новоспечені козаки, звісно, продовжували шанувати «великого Богдана».
Лебедина пісня полівасалітету
Лебедина пісня полівасалітету
Надії українських козаків на допомогу Москви особливо не виправдалися. Москві (і це зрозуміло) не дуже цікавою була поруйнована шестилітньою війною Україна. Їх більше цікавили терени відносно благополучного Великого князівства Литовського, на які давно зазіхала Москва.
Серйозним джерелом доходів кримських татар був ясир з українських земель. Раніше його забезпечували спільні походи з Хмельницьким. Тепер відкрилася інша перспектива. Це можна було здійснювати з санкції влади Речі Посполитої, яка воювала з українськими козаками. Зрештою, кримський хан, як і турки, були зацікавлені в тому, щоб на теренах України не стала домінуючою якась одна сила. Їм в Україні потрібен був баланс протилежних сил.
Серйозним джерелом доходів кримських татар був ясир з українських земель. Раніше його забезпечували спільні походи з Хмельницьким. Тепер відкрилася інша перспектива. Це можна було здійснювати з санкції влади Речі Посполитої, яка воювала з українськими козаками. Зрештою, кримський хан, як і турки, були зацікавлені в тому, щоб на теренах України не стала домінуючою якась одна сила. Їм в Україні потрібен був баланс протилежних сил.