Насправді казусів під час ради вистачало. У Переяславі не було ніякого «широкого представництва». Там знаходився Переяславський полк під командуванням Павла Тетері (1620? — 1670)[675], гетьманового хрещеника. Зрозуміло, він забезпечував «правильне голосування». На раду прибуло 12 полковників, які лояльно ставилися до Хмельницького.
Спочатку гетьман радився із старшиною, яка схвалила союз із Москвою. Потім вийшов на площу і виголосив промову, де навів резони щодо московської опіки. Присутні ніби радо його підтримали.
Однак далі почалися неузгодження. Коли гетьман, старшина й московські посли пішли до переяславського Успенського собору, де духовенство мало привести їх до присяги, Хмельницький зажадав, аби посли першими присягли від імені царя. Бутурлін відмовився складати присягу.
Після цього інциденту гетьман й представники старшини пішли на нараду, що тривала кілька годин. Тим часом посли лишилися в соборі. Під час наради переяславський полковник Павло Тетеря й миргородський Григорій Лісницький приходили й просили Бутурліна скласти присягу. Однак безуспішно. Глава московського посольства наполягав, що московський цар не присягає своїм підданим, але слово його непорушне.
Після тривалої наради козаки все ж присягнули московському царю Олексію Михайловичу. Таких ніби було 284 особи. Від царя Хмельницькому посли вручили грамоту й знаки гетьманської влади (військовий прапор, булаву та шапку). Потім представники московського посольства побували у 117 містах і містечках України, щоб прийняти присягу від населення на вірність цареві. За їхніми ж даними, присягу ніби склали 122 542 особи чоловічої статі. Якщо взяти цю цифру за основу, то можна припустити, що цар отримав близько півмільйона нових підданих. В принципі, на ті часи не так уже й мало.
Правда, не все було гладко з присягою цареві. Брацлавський, Кропивнянський, Уманський та Полтавський полки відмовились присягати. В останньому навіть дійшло до того, що московітів побили киями. Не хотіла присягати й Січ Запорізька. Не присягали деякі представники козацької старшини. Серед них — доволі популярний полковник Іван Богун. Проблеми виникли зі складанням присяги в окремих містах, наприклад у Чорнобилі. Та найбільшим ляпсусом для гетьмана стало те, що присягати відмовилися священнослужителі Київської митрополії на чолі з владикою Сильвестром Косовим. Виглядало парадоксально — православне духовенство відмовилося присягати православному цареві, воліючи залишатися в підданстві польському королю-католику.