Можливо, Хмельницький, старшини, зрештою, українці, які присягнули цареві, сподівалися, що нарешті настане край злигодням і жахіттям війни. Однак це була ілюзія, за яку довелося заплатити — й дуже дорого.
Чи збирався гетьман виконувати умови Березневих статей? Схоже, для нього це була чергова політична комбінація, реалізація якої залежала від різних чинників, що виникали. Він і далі, незважаючи на заборону, контактував і з очільниками Османської імперії, й навіть Речі Посполитої.
За якихось півроку перед Переяславською радою, у 1653 р., Хмельницький вів перемовини з турками про чергові умови протекції. У 1655–1657 рр. він відряджав посольства до турецького султана, які декларували вірність гетьмана правителю Османської імперії[677].
Незадовго після укладення Березневих статей, 16 квітня 1654 р., Хмельницький писав до кримського хана Іслам-Гірея, що він і його військо «на вічні часи» не порушить взаємної присяги про «братерський союз» і «приязнь». При цьому зазначав: «Що ж до Москви, з якою ми вступили в дружбу, то ми це зробили згідно з порадою Вашої Царської Милості (тобто хана. —
Наскільки можна довіряти цьому листу Хмельницького до Іслам-Гірея? Звісно, маємо певну дипломатичну гру. І все ж видається, що Хмельницький був достатньо щирим. Йому справді потрібен був союзник. До того ж цей союзник (хай номінально) вважався васалом кримського хана. Формальний васалітет Московії від Криму зберігався до кінця XVII ст.
Як оцінювати чергову політичну комбінацію Хмельницького, що призвела до Переяславської ради? Була це «перемога» чи «зрада»? Гетьман, певно, вважав, що «здобув перемогу». Насправді він сам себе перехитрив. Переваги, які нібито давав Переяславський акт, трансформувалися у великі втрати. Мається на увазі не лише віддалена перспектива, коли Московія зуміла інкорпорувати Лівобережну Україну, а перспектива ближня, коли через цей акт в Україні виникли чималі проблеми.
По-перше, Переяславський акт, як уже говорилося, не був сприйнятий одностайно. Він призвів до незгод у козацькому й міщанському середовищах (селян же в цьому випадку ніхто не питав). Але головне — від цього акта дистанціювалося вище православне духовенство Київської митрополії.
По-друге, Переяславський акт розв’язав чергову війну — між Московією й Річчю Посполитою. Козацтво було втягнуте в неї, а українські землі стали ареною бойових дій. Ця війна стала не менш, якщо не більш жорстокою, ніж попередня «війна домова» між козаками, союзниками яких були татари, й урядовими силами Речі Посполитої.