— Чоловіче. Де ж я до цього? Це несамовито.

Йосенько благально прошепотів:

— Заспокойся, заспокойтеся, рятуйте, я все скажу.

Фока розглянувся навколо, підсунувся до Йосенька, буркнув:

— Говоріть.

Йосенько говорив:

— Ви людина! Ви вищий і тому старший, і я хочу через ваші руки передати на руки Весни. Слухайте, від коли те пекло з сином, то я пригадав собі, що нам заповідав перший богомольний єврей, котрий прийшов у гори, Єкелє Простак, той з Ясенова: що там на Радулі, де закінчується ліс, є таке місце, ущелина поміж скелями, а на стінах грубий мох, так неначе дім із каменю і моху. І там пізніше були засідки. І там весною раз щось кричить з дерев, а раз чути розмови…

— Вірмен, убитих старим Мандатом?

— Різне, там весною зустрічаються голоси. Знаєте, це так, як пройти повз когось, а від нього затягне димом з люльки, або цибулею. І там я почув минулої весни чіткі розмови. І тепер я їздив знову, щоб послухати, але не вдалося.

— Вже не чути?

— Тільки розірвані крики, бо я не почув голосів, — Йосенько зупинився, говорив повільніше: — тобто я не цікавився, не шукав, як почути. А там тієї весни я виразно чув, як Мати Месії розмовляла зі своїм сином, бо те долетіло до Неї…

— Хто це? — перебив Фока.

— Мати Месії. Ви знаєте, хто це Месія?

— Знаю. Ісус.

Йосенько цикнув і швидко озирнувся:

— Тихо, тихо, мені не можна — але ви послухайте. Вона казала так: «Глянь на Роздоріжжя, там дві ріки, глянь на Чернівці, там дві ріки розходяться, то нехай зійдуться. Там над Черемошем є дівчина, ягня, але не єврейка. То нехай зведе обидві ріки. Це буде абода — тобто пожертва, — це буде дві жертви». Спочатку ніхто не відповідав. Вона чекала і я чекав, аж каміння у ямі під мохами горіло. Потім знову промовила виразно: «Милосердя-весна», а на це дуже сильний голос загримів: «Станеться». І на це багато голосів загуділо: «Станеться». Але я не послухався і тому цієї весни замовкло. Тепер ви єдиний знаєте, це добре, розмерзнеться, весна вистрілить.

Йосенько глибоко перевів дихання, а Фока запитав:

— З повітря долітає?

— Та де там, з повітря. Ні! В повітрі страшний шум, вітер, а Вона шепотіла крізь вітер, і це залітає зовсім тихо до тієї долини, що вище від лісу. Весною…