Пехкало пожвавився, добивався свого:

— Розпитайте детально Біриша, запитайте самого Булиґу, обидва точно не збрешуть, не вигадають, ані не мають старої злості на Кузьму. І з цього видно, що він робить в лісі.

— Парується з совою, — випалив Томашевський.

Матарга не витримав:

— Це ви парувались би з сукою, якби дала.

Томашевський звернувся зі скаргою до Фоки:

— Дивіться, ґаздо, як ця собача залупа гукає на мене нізащо.

Фока крикнув:

— Люди, не будьте Сироїдами! Я з вами не витримаю, досить! — звернувся до Пехкала. — Закінчуйте ваше!

Пехкало продовжував спокійно, поважно:

— Ви добре кажете, хай закінчить один, а потім інший. Каже Лесьо, що Кузьма втікає до лісу. Та й хто ж не бачив, що вчора з ним діялось, як йому очі вилазили. І пішов.

— Весна, — пробурмотів старий Кочерган.

— Ой так, весна, — повторили один за одним брати Кочергани.

Вирвався Крашевський:

— Пішов плодити сові яйця.

— Весна весною, — погодився Пехкало, — тому пугача тягне до сови, а хто ж знає, чим є ті ніби-нявки? Сови погані, чи ще щось гірше, напівсови, сов’ячі чорти?

Земляки Кузьми знову почали обурюватися на Пехкала, а старий Кочерган звертався до його розуму:

— Поміркуйте чесно, Корчук, чому вам страшно. Роботу ви знаєте добре, це так, але лісу не знаєте. Вас не чорт лякає, а ваш власний страх.

— Ну, але тепер нехай Лесьо закінчить, — запропонував Фока.

Інші також голосно підтримали, а Лесьо злегка посміхаючись, чемно запитав у Пехкала: