— Мо-мо-можна здуріти, тихенький закуток на кінці світу, але й тут вар’яція. Fort! Fort!

Фока поспішно підвівся, перегородив йому дорогу, хтось гукнув:

— Панцьо втікає!

— Не пускати, не пускати! — загуділа колиба.

Стоячий мішок обступали все тіснше, інші кричали ззаду:

— Не пускати!

Петрицьо, що стояв коло казанів, із здивуванням розглядав мішок, який стояв дном до верху. Насмішливо заспокоював:

— Почекайте, Панцьо, за тиждень з’їдете на дарабі до Криворівні, цього вам треба.

Закутаний і затоплений у мішку Панцьо не слухав, не хотів дивитися, різко виривався так, наче хотів битися. Матарга вхопив надто широкий мішок і, з зусиллями шукаючи тіло Панця, лаявся:

— Де ж цей старець подівся? — нарешті вхопив його надто сильно, Панцьо застогнав, а Матарга зі злістю закричав: — Дідугане нещасний! Ніч! Злива! Громи! Оце справжнє вар’яцтво вирушати в дорогу.

Цвилинюк з цікавістю заглядав крізь отвір мішка у очі Панцьові і доброзичливо лепетав:

— Паночку-побратиме, ваша воля, та якщо ваша ласка, то подумайте все ж: втікати від весни? Де ж іще є така форель?

Панцьо здригнувся, підняв всередині рукою мішок, що зсунувся йому на очі, блиснув крізь отвір очима і отямився:

— Форель? Ой так, — він перестав смикатися, раптово заспокоївся.

Фока також заспокоївся:

— Ну бачите, брате, сідайте. Вар’яцій боїтеся? А знаєте, що мені здається? Щоб без вар’яцій світ не мав би смаку.

Панцьо, якого і далі міцно тримали бутинарі, фиркав з мішка:

— Смак сма-смаком, ану спробуйте жити самим лишень сма-смаком, сіллю чи оселедцем, тоді побачите.

Фока уточнив:

— Та не про смак йдеться, а про рух, без вар’яцій немає руху, а без руху світ від самого спокою застигне. А бутин — перш за все.