Відмовлятися від того, що належало мені, я не збирався. Ніхто цього від мене й не вимагав. Ми розійшлися кожний при своїх інтересах, без претензій один до одного. Старший свою долю просадив, тоді як молодший відчайдушно борсався, проте чогось йому бракувало, їм обом — найголовнішого.

Природа відпочиває на нащадках — на дітях інструктора вона відірвалася по повній програмі. Те, що пливло інструктору в руки, тікало від його старшого сина геть, а молодший тікатиме від свого щастя сам. Я не брав у їхньому падінні участі.

Я не вписувався в їхню картину, вони в мою також. Старший сколовся. Одного дня його знайшли на глухому задвірку серед відпадків і чужих сциклин. Всі ми приречені, кожний на свій неповторний лад. Я пережив обох. І ще не одного переживу.

Старій було відомо про синів коханця, проте вона ніколи не робила собі з цього справи. Новина, що я дещо успадкував, привела її в захват. У неї підскочив тиск, довелося викликати швидку.

Лікарі заборонили їй хвилюватися. Вона потерпала за старого, за мене, за все на світі, хоча їй від природи протипоказані емоції. Було б сумно, якби стара на радощах врізала дуба. Вона була вже не така молода, хоча бігала ще ого-го.

Мою частку стара вважала закономірною компенсацією за те, що спіткало мене. Вона пішла на похорон, а я не пішов.

Вернувшись з цвинтаря, стара якийсь час по-філософському мовчала. Вона трохи подалась, щось гризло її. Проте невдовзі стара віджила — не інакше, як пригадала свої рандеву.

Життя не давало їй розслабитися, вона бігала серед морозів і хуртовин у непоказних мештиках, відмовляючись від пристойнішого взуття. «Ти не турбуйся, мені так добре». Вона й тепер, коли нічого не бракувало, ощадила.

Стара дотримувалася переконання, що мені довелося несправедливо багато всього пережити. Вона не думала, що сьорбнула не менше, ніж я.

Й ось фортуна нарешті розкривала свої соромʼязливі обійми.

Ми ще гульнемо, старенька.

З великим запізненням інструктор ввів мене в клуб обраних. Так я вернувся туди, куди від самого початку належав. Справедливість перемогла. Моє імʼя опинилося на слуху. Я не мав наміру тринькати його на вітер.

Ми зустрілися в готелі одного з них, він побудував його разом з інструктором — якийсь час вони були компаньйонами, доки інструктор відступив свою частку в обмін на послугу.

Вони дещо знали про мене. Я їм сподобався. Вони нічого не хотіли. Навпаки — пропонували. Мені ніхто ніколи нічого не пропонував. Єдиною пропозицією, на яку я колись пристав, була буцегарня. Свого часу інструктор побував депутатом місцевої ради, вони спокушали мене місцем в парламенті.