Гості роз’їхалися. Ізабелла зосталася з матір’ю та Елліотом.
— Чарівні жінки, — сказав Елліот, провівши тих двох нещасних розмальованих ляльок. — Я знаю їх, відколи вони осіли в Парижі. Ніколи не сподівався, що доскочать таких успіхів. Дивом дивуюсь, як наші жінки вміють пристосуватися. Нині вже й не розгледиш, що вони американки, та ще й з Середнього Заходу.
Місіс Бредлі мовчки звела вгору брови й кинула на брата погляд, якого він не міг не зрозуміти.
— Чого ніхто не зміг би закинути тобі, — провадив Елліот далі напівущипливо, напівласкаво. — А втім, бог свідок, ти мала всі можливості.
Місіс Бредлі підібгала губи.
— Боюсь, Елліоте, що я тебе давно прикро засмучую, але, сказати правду, я цілком задоволена собою — яка я є, така є.
— Tous les goûts sont dans la nature[54], — буркнув Елліот.
— Я, мабуть, повинна сповістити вас, що я більше не заручена з Ларрі, — заявила Ізабелла.
— От лихо! — вигукнув Елліот. — Це ж розладнує всі мої плани на завтра. Де я встигну знайти чоловіка йому на заміну?
— О, на сніданок він прийде.
— Після того, як ти розірвала заручини? Здається, так не заведено робити.
Ізабелла пирснула сміхом. Вона не зводила очей з Елліота, бо відчувала на собі пильний материн погляд і не хотіла на нього відповісти.
— Обійшлося без сварки. Ми з ним сьогодні все обміркували і дійшли висновку, що то була помилка. Він не хоче повертатися до Америки, хоче й надалі жити в Парижі. Каже, що хоче побачити Грецію.
— І нащо це йому? В Афінах немає світського товариства. Та й грецьке мистецтво я особисто ніколи не поціновував дуже високо. Пізній еллінізм має в собі якийсь декадентський чар, це приваблює. Але Фідій? Ні, ні.
— Подивись на мене, Ізабелло, — сказала місіс Бредлі. Ізабелла обернулася до неї з легенькою усмішкою на устах. Місіс Бредлі допитливо подивилася на дочку, але зронила тільки «гм». Очі не заплакані, це видно, і вся дівчина спокійна, врівноважена.
— Я думаю, що ти щасливо одбулася, Ізабелло, — сказав Елліот. — Я ладен був змиритися з цим, але шлюб ваш мені весь час видавався нерівним. Він тобі не пара, а вже його поводження в Парижі цілком ясно свідчить, що з нього ніколи не вийде нічого доброго. З твоєю вродою та зв’язками ти можеш прагнути чогось кращого. Як на мене, ти повелася дуже розумно.
Місіс Бредлі кинула на дочку погляд, сповнений тривоги:
— Ти не заради мене це зробила, Ізабелло?
— Ні, матусю, я це зробила тільки заради самої себе.