Потім Ларрі спитав мене, чи подобається Греєві в Парижі.

— Боюсь, що тут йому не зовсім затишно.

Я спробував пояснити йому, яке враження справив на мене Грей. Ларрі слухав, не зводячи з мене задумливого, неблимного погляду, і в мене чомусь було таке відчуття, ніби слухає він не вухами, а якимось внутрішнім, чутливішим органом. Дивне й трохи моторошне відчуття.

— А втім, самі побачите, — закінчив я.

— Так, мені дуже хочеться їх побачити. Їхня адреса, певне, є в телефонній книзі.

— Тільки раджу вам спершу підстригтись і зголити бороду, а то ви їх до смерті налякаєте, й діти ще попадають в істериці.

Він засміявся.

— Та я вже думав про це. Ні до чого мені виставлятися напоказ.

— І заразом поновіть трохи свій гардероб.

— Справді, я таки обшарпався трохи. Коли зібрався їхати з Індії, то з’ясував: тільки й одягу маю, що на мені.

Він подивився на мій костюм і спитав, який кравець шиє для мене. Кравця я назвав, але додав, що він у Лондоні, тож навряд чи стане у великій знадобі. Ми облишили цю тему й знов заговорили про Ізабеллу та Грея.

— Я частенько їх бачу, — розповідав я. — Вони така щаслива пара. Говорити з Греєм наодинці мені не випадало, та й навряд чи він став би розводитися переді мною про Ізабеллу, але я знаю, він її любить віддано, по-справжньому. Так у нього обличчя понуре й погляд змучений, та коли він дивиться на Ізабеллу, в очах його стільки зворушливої ніжності й доброти. Певне, в той нелегкий час вона була йому надійною опорою, і він ні на хвилину не забуває, як багато їй завдячує. А Ізабеллу ви, мабуть, не впізнаєте.

Я не сказав йому, якою вона стала красунею. Я не був певен, чи зуміє він правильно оцінити, як гарненька, рослява дівчина сама себе перетворила на витончену, чарівну, прекрасну жінку. Декотрих чоловіків прикро вражає те, що жіноча врода залюбки вдається до мистецтва. — Вона жаліє Грея. Всіма силами старається вселити йому віру в себе.

Вже повечоріло, і я запропонував Ларрі прогулятися по бульвару та пообідати зі мною.

— Ні, мабуть, не варто, спасибі, — відказав він. — Я мушу йти.

Він підвівся, по-дружньому кивнув мені галовою і ступив на вулицю.

IV

IV

Наступного дня я знов побачився з Ізабеллою та Греєм і розповів їм, що здибав Ларрі. Вони здивувалися не менше, ніж я напередодні.

— От чудово було б зустрітися, — сказала Ізабелла. — Нумо подзвонимо йому просто зараз!