— Мені краще піти? — спитав я.

— Ні.

Я помовчав, дивлячись на неї, милуючись її різьбленим носом та вишуканою лінією підборіддя.

— Ви дуже любите Ларрі?

— Хай вам біс, я все життя тільки його й любила!

— Чому ж ви вийшли заміж за Грея?

— Мусила ж я вийти за когось. Грей був до нестями закоханий в мене, та й мама хотіла, щоб ми з ним побрались. Усі торочили мені, яке то щастя, що я позбулася Ларрі. А до Грея я дуже добре ставилась і досі дуже добре ставлюся. Ви не знаєте, який він милий. Немає людини, що була б добріша, турботливіша за нього. На перший погляд у нього начеб жахлива вдача, правда? А зі мною він просто ангел. Коли він мав гроші, то весь час бажав, щоб я просила то те, то се, бо йому так подобалось догоджати мені. Якось я бовкнула, що добре було б мати яхту й податися в кругосвітню подорож, то, коли б не крах, він би і яхту купив.

— Аж не віриться, такий він у вас Добрий, — кинув я півголосом.

— Ми жили чудово. І за це я завжди буду йому вдячна. Він дав мені стільки щастя.

Я глянув на неї, але промовчав.

— По-справжньому я його, мабуть, не любила, але можна чудово жити без любові. В глибині душі я тужила за Ларрі, але поки я його не бачила, це мене не дуже й турбувало. Пам’ятаєте, ви якось казали, що, коли вас розділять три тисячі миль океану, терпіти муки любові стане набагато легше? Тоді ваші слова здалися мені цинічними, але вони, звісно, були слушні.

— Якщо вам боляче бачитися з Ларрі, то чи не розумніше було б перестати бачитися з ним?

— Але ж цей біль — блаженство. До того ж ви самі знаєте, який Ларрі. Будь-якого дня може щезнути, мов тінь, коли сховається сонце, і тоді жди роки, поки він з’явиться.

— А ви не подумували про те, щоб розлучитися з Греєм?

— Я не маю підстав з ним розлучатись.

— Відсутність підстав ніколи не заважала вашим землячкам розлучатися зі своїми чоловіками, коли тільки заманеться.

Ізабелла засміялась.

— І чому ж вони так чинять?

— А ви не знаєте? Тому що американки хочуть знайти в своїх чоловіках ідеал, який англійки мріють бачити хіба в своїх слугах.

Ізабелла так гордовито закинула назад голову, що я подумав, коли б не розтягла собі шийних м’язів.