Розповідаючи це, Ізабелла й сама трохи розхвилювалась і малесенькою хустинкою обережно втерла сльозинки, що зблиснули в кутиках її очей.

— А ви не додаєте сюди романтики? — усміхнувся я. — Чи не приписуєте Греєві думки й почуття, які б ви хотіли в ньому бачити?

— Звідки б я все це взяла, коли б сама не бачила? Мене ж ви знаєте. Я буваю щаслива тільки тоді, коли під ногами в мене асфальтовий тротуар, а вздовж вулиці — самі тобі дзеркальні вітрини, де і капелюшки, й хутряні манто, і браслети з діамантами, і несесери із золотими застібками.

Я посміявся, і хвилину ми мовчали. Тоді вона повернулася до все тієї теми.

— Я нізащо не розлучуся з Греєм. Ми стільки пережили разом, І він без мене геть безпомічний. Знаєте, це навіть лестить і накладає певну відповідальність. І до того ж…

— До того ж — що?

Вона скоса глянула на мене, в очах блиснув пустотливий вогник. Начеб вона не була певна, як я сприйму те, що вона надумала сказати.

— Він чудовий коханець. Ми одружені вже десять років, а він такий палкий, як і напочатку. Чи не ви в якійсь п’єсі сказали, що жоден чоловік не жадає однієї й тієї самої жінки довше, ніж п’ять років? Ну, то ви не знали, про що говорите. Грей жадає мене так само, як і першої ночі. В цьому розумінні він дав мені багато радості. Адже я дуже чуттєва жінка, хоч, хто гляне на мене збоку, то й не скаже.

— От і помиляєтеся, ще й як скаже.

— То й що, це можна поставити мені на карб?

— Навпаки. — Я допитливо глянув на неї. — То ви не шкодуєте, що десять років тому не вийшли за Ларрі?

— Ні. То було б божевілля. Хоча, звісно, якби я тоді знала те, що знаю тепер, я б поїхала з ним десь та пожила три місяці, а потім раз і назавжди викреслила б його із свого життя.

— Думаю, це ваше щастя, що ви не пішли на такий експеримент: раптом могло з’ясуватися, що ви з ним зв’язані такими путами, яких вам не розірвати.

— Не думаю. То був чисто фізичний потяг. А ви ж самі знаєте, часто найкращий спосіб подолати бажання полягає в тому, щоб його задовольнити.

— А вам ніколи не спадало на думку, що ви затята власниця? Ви сказали мені, що в Грея дуже поетична натура й що він — палкий коханець; охоче вірю, що те й те вам дороге; але ви не сказали, що́ вам дорожче за те й те, разом узяте, а це — відчуття, що ви міцно тримаєте його у своїх прекрасних, хоч не таких уже й маленьких ручках. Ларрі завжди вислизав би з рук. Пам’ятаєте цю Кітсову оду?

— Даремно ви гадаєте, ніби знаєте все на світі, — трохи в’їдливо зауважила вона. — Жінка може втримати чоловіка одним-єдиним способом. І затямте: важить не перша ніч із чоловіком, а друга. Коли вона після цього втримає його, то й повік триматиме.