— Що він у мені знайшов, ви не знаєте? — запитала Сюзанна.

— Він захоплюється сучасним мистецтвом. Бачив твої портрети. Ти його заінтригувала. Він — ділок-провінціал. Для нього ти уособлюєш Париж — мистецтво, романтику, все, чого йому бракує в Ліллі.

— А гроші в нього є? — поцікавилась вона з притаманною їй діловитістю.

— Ще й скільки.

— То гаразд, я пообідаю з ним. Чом би й не послухати, що він там скаже?

Фабрикант повіз її до Максіма, і вже це справило на неї враження; вбрана вона була дуже строго й, поглядаючи на жінок довкола, відчувала, що цілком може згодитися за респектабельну заміжню жінку. Він замовив пляшку шампанського, чим переконав її, що тямить на Світському обходженні. Коли подали каву, фабрикант виклав свій план, на її думку вельми пристойний. Він розповів, що раз на два тижні приїжджає до Парижа на засідання правління, і вечорами нецікаво обідати самому чи, коли захочеться жіночого товариства, йти до повій. Він-бо одружений, має двох дітей, і його, людину солідну, не може задовольняти така самітницька нужденність. Їхній спільний приятель усе йому про неї розповів, він знає, що вона жінка поміркована. Він уже не молодий і не хоче зв’язуватися з яким-небудь легковажним дівчам. Він потроху колекціонує мистецтво сучасної школи, і йому імпонує її причетність до цього мистецтва. По тому він перейшов до головного. Він готовий найняти й умеблювати для неї квартиру, забезпечити її щомісячним прибутком у дві тисячі франків. А за це він хоче раз на два тижні одну ніч тішитися її товариством. Сюзанні зроду не доводилося тратити таких грошей, тож вона швидко зміркувала, що на таку суму зможе не тільки жити й одягатися відповідно до вимог свого нового становища, але й утримувати дочку та відкласти дещо про чорний день. Проте вона з хвилину вагалася. Бувши завжди «при малярстві», як вона висловлювалась, стати раптом коханкою ділка — це ж, безперечно, означало зійти на щабель нижче.

— C’est à prendre ou à laisser, — сказав він. — Ваша справа — погодитись чи відмовитись.

— Je prends, — відповіла вона. — Погоджуюсь.

VIII

VIII

Доти Сюзанна завжди жила на Монмартрі, але тепер, вирішивши, що з минулим треба порвати, вибрала собі квартиру на Монпарнасі, біля самого бульвару. Ця квартира, що складалася з двох кімнат, кухоньки й ванної, містилася на сьомому поверсі, зате в будинку був ліфт. А ванна й ліфт (хай навіть уміщав він лише дві душі й рухався із швидкістю равлика, а вниз треба було йти пішки) свідчили, на її думку, не тільки про розкіш, а й про добрий тон.