— Відчепись. Я зайнята. Чи ти не бачиш, що я з друзями?

— Чхав я на твоїх друзів. Ходімо танцювати.

Він ухопив її за руку, та вона висмикнула її.

— Fous-moi la paix, espèce de con[64], — закричала вона з несподіваною люттю.

— Merde[65].

— Mange[66].

Грей не розумів, що вони говорять, але Ізабелла, напрочуд добре знаючись на непристойному лексиконі, що взагалі чомусь притаманне найцнотливішим жінкам, усе чудово зрозуміла, і на її обличчі заклякла гидлива гримаса. Чоловік заніс руку з розкритою долонею, мозолястою долонею робітника, і таки вліпив би Софі ляпаса, але в цю мить Грей ледь підвівся на місці.

— Allaiz vous ong[67], — загримів він із своїм жахливим акцентом.

Той завмер і люто зиркнув на Грея.

— Стережися, Коко, — гірко засміялась Софі. — Він порішить тебе одним ударом.

Чоловік одним поглядом оцінив Греєві зріст, вагу й силу, понуро здвигнув плечима і, лайнувшись, відійшов. Софі зайшлася п’яним смішком. Решта мовчала. Я знов наповнив її келих.

— Ти живеш у Парижі, Ларрі? — спитала вона, спорожнивши келих.

— Поки що.

Тверезому з п’яним нелегко розмовляти, це річ відома. Ми ще кілька хвилин невесело й збентежено обмінювалися словами. Тоді Софі відсунулася від стола разом із стільцем.

— Піду до свого дружка, а то він збожеволіє. Він страшний нечема, але в роботі нічогенький. — Вона якось зіп’ялася на ноги. — Бувайте, друзі. Заходьте ще. Я тут щовечора буваю.

Вона почала проштовхуватись крізь юрбу, що танцювала, і щезла з очей. Я мало не засміявся, побачивши, яке крижане презирство застигло на класичних рисах Ізабеллиного обличчя. Ніхто з нас не зронив і слова.

— Паскудне місце, — раптом кинула Ізабелла. — Ходімо звідси.

Я заплатив за наші напої та за шампанське, яке замовила Софі, й ми рушили до виходу. Публіка танцювала, й ніхто нас не зачепив. Уже повернуло на третю годину ночі, давно пора спати, як на мене, але Грей заявив, що він голодний, тож я запропонував поїхати на Монмартр до «Графа» і там попоїсти. Ми їхали мовчки. Я сидів поруч Грея і показував дорогу. Нічний ресторан сяяв вогнями. На терасі ще сиділи люди. Ми зайшли досередини й замовили яєчні з шинкою та пива. Ізабелла встигла опанувати себе, принаймні виглядала спокійною. Вона трохи іронічно поздоровила мене з тим, що я так добре знаю паризьке дно.

— Самі напросилися, — відказав я.

— Мені страшенно сподобалось. Я чудово провела вечір.