— Просто я знаю жінок. Коли жінка отак пуститься берега, вона пропаща. Для таких нема вороття. Софі скотилася до цього тільки тому, що завжди була погана. Ви гадаєте, вона триматиметься біля Ларрі? Ще б чого? Рано чи пізно вирветься на волю. Це вже у неї в крові. Їй потрібен звір у подобі чоловіка, звіряче її хвилює, і вона піде тільки за звіром. А Ларрі з нею не життя буде, а пекло.

— Дуже ймовірно, але я не бачу, що тут можна вдіяти. Ларрі йде на це з розплющеними очима.

— Я нічого не вдію, а от ви можете.

— Я?

— Ларрі любить вас і прислухається до ваших слів. Ви єдина людина, що має на нього хоч якийсь вплив. Ви знаєте життя. Підіть до нього й скажіть, що не можна йому чинити таку дурницю. Скажіть, що він занапастить себе.

— А він мені скаже, що це не моя справа, і матиме цілковиту слушність.

— Але ж ви йому симпатизуєте, принаймні цікавитеся ним, ви не можете стати осторонь, згорнувши руки на грудях, і дозволити йому занапастити своє життя.

— Найдавніший і найближчий друг у нього — Грей. Думаю, що й він нічого не доб’ється, але якщо кому й говорити з Ларрі, то тільки Греєві.

— Ат, що там Грей, — відмахнулась вона.

— А знаєте, все це може обернутися не так уже й зле, як вам здається. Я знав кілька випадків — один в Іспанії, два на Сході, — коли чоловіки поодружувалися з повіями. Дружини з них вийшли чудові. Вони були вдячні своїм чоловікам, що ті дали їм надійне становище, і вже ж, певна річ, вони знали, як догодити мужчині.

— Як ви мене стомили! Чи ви думаєте, я для того пожертвувала собою, щоб віддати Ларрі в руки навіженій німфоманці?

— Як це ви пожертвували собою?

— Я відмовилася від Ларрі з однієї-єдиної причини — не хотіла в’язати йому руки.

— Облиште, Ізабелло. Ви відмовилися від Ларрі заради великих діамантів і соболиного манто.

Не встиг я договорити, як у голову мені полетіла тарілка з бутербродами. Якимось чудом я впіймав тарілку, але бутерброди розсипалися по підлозі. Я встав і відніс тарілку на стіл.

— Ваш дядечко Елліот не подякував би вам, якби ви розбили його тарілку з сервіза, що його виготовляли за особливим замовленням для третього герцога Дорсетського. Цим тарілкам ціни немає.

— Позбирайте бутерброди, — гримнула вона.

— Самі позбирайте, — сказав я, знову вмощуючись на диванчику.

Вона встала й, киплячи люттю, визбирала з підлоги шматочки хліба, намащені маслом.

— А ще називаєте себе англійським джентльменом, — злісно кинула вона.