Тоді, порушивши напучування дружини, Данька приволік з кухні пляшку бурячихи, дві чарки й дві канапки з салом. Посміхнувшись і розвівши руками, мовив:

– Суто символічно, по капочці! Мені б поспати трохи, а потім в рейс, тому напиватися не будемо в жодному разі.

Отож, стоячи у передпокої, вони перехилили по чарочці за те, «щоб усе це скінчилося», зажували канапками. Після чого кадровик смачно вибатькувався, таки забрав Ксюшину заяву і зник з їхньої квартири. Данька ж завалився спати, а майже за п’ять годин уже гнав до Пирятина свою вантажівку. Між іншим – КамАЗ зібраний у тому самому місті Брежнєві, куди дружина з їхнім чотирирічним шпінгалетом так і не поїхала.

А буквально вчора – у вівторок, 3 червня, його несподівано викликали не кудись там до тещі на млинці, а у самісінький райком комсомолу!..

– Ти не знаєш, часом, якого біса від мене хочуть? – поцікавився Данька у комсорга автопідприємства, подумки підозрюючи, що це таємні підступи кадровика з «Арсеналу», який і бурячиху випив, і салом закусив, але тим не менш вирішив влаштувати їхньому сімейству якусть підлоту.

– Не знаю, – пробубонів комсорг, уткнувши носа в якісь списки.

– Але ж мені в рейс треба!..

– Як повернешся з рейсу, так і підеш в райком.

– То вже буде година сьома вечора, якщо не восьма…

– Звернешся до чергового, там на тебе чекатимуть. Усе, товаришу Красноштан, іди собі, не заважай. У мене й без тебе, знаєш…

Комсорг пошелестів у повітрі списками й поморщився.

Що ж, діло таке: повернувшись із рейсу, Данька поїхав до Радянського[91] райкому ЛКСМУ. Добре, що він був розташований зовсім поруч із метро «Політехнічний інститут», – бо водій мало не засинав на ходу… Тим не менш на інструктора райкому, якого залишили чергувати на ніч, Данька накинувся з криком:

– Ви тут зовсім показилися чи що?! Я тут з ніг падаю, якого дідька мене аж в райком викликати?! Мені вже зранку на Жашків автівку гнати…

– Прізвище ваше яке?.. Підприємство?.. – незворушно-сонним голосом спитав черговий. Коли ж Данька назвався, продовжив у попередньому тоні:

– Усі ми з ніг валимося, товаришу Красноштан, усі не досипаємо. Час такий, знаєте… Батьківщина у небезпеці. Ліквідація аварії.

– Усі з ніг падаємо, але ви тут розсілися в райкомах дупами на стільцях, а я баранку вантажівки кручу на трасі! Є різниця, – парирував Данька.

– Ну, то завтра крутити баранку не будете, трохи змінете профіль роботи.

– Га?.. Чого-чого?.. – не второпав він. – Я що, погано працюю?

– Навпаки, ми попросили відібрати найкращих.

– Тоді незрозуміло…