– Але ж, Ксю! То діло таке: якщо накажуть – не відкараскаєшся! Не можу ж я йти проти начальства, сама подумай. Бо начальство саме рознарядку отримує, і якщо треба у Чорнобиль когось відправити…

– І тим не менш спробуй не потрапити туди, гаразд?! Моїм здоров’ям заклинаю тебе, дурника такого!.. Бо про «зону» ту такі страхи розказують, такі страхи… що аж лячно робиться.

Довелось заприсягтися всім, чим тільки можна, що всі забаганки дружини будуть виконані по максимуму. Дотримуватися заборон було тим легше, що, прибувши із чергового рейсу, вкрай знесилений Данька падав на ліжко й засинав, навіть не попоївши як слід, – от скільки роботи привалило наприкінці весни вісімдесят шостого року!..

Хоча Ксюшині родичі й жили в місті, що носило гордовите ім’я колишнього головного кадебіста й генсека, хатнього телефону вони не мали. Втім, не було телефону і вдома у Красноштанів. Отож попервах від дружини надійшла коротенька телеграмка про успішне прибуття до родичів у Поволжя, далі був лист, в якому Ксюша скупо описувала деталі (здебільшого позитивні) їхнього побуту в так званій «евакуації». У другому листі вона надіслала заяву на продовження відпустки за власний рахунок на весь наступний місяць: ліквідація аварії на Чорнобильській АЕС усе затягувалася, отож вертатися до Києва з їхнім чотирирічним синочком ніхто не збирався.

Єдине, що не виконав Данька, то це через втому не завіз заяву дружини на завод «Арсенал». Судячи з цидулок, що він пару разів знаходив у дверях квартири, представники підприємства до них навідувалися – але виключно в той час, коли він був на роботі у своєму автопідприємстві. Лише на третій раз представник відділу кадрів зустрівся із чоловіком перекірливої співробітниці. Коли Данька тицьнув йому в руки заяву на продовження відпустки за власний рахунок, той попервах відмовився брати папірець. Більше того, почав кричати, що Ксюшу виженуть з «Арсеналу» буцімто за прогули і «дармоїдство». Потім трохи охолов і напівшепотом зізнався, що не одна Ксюша дременула у самовільну «евакуацію».

– Так у нас же на автопідприємстві те саме! – підтвердив Данька. – Усі баби, у кого малі діти, всіма правдами й неправдами роз’їхалися світ за очі, а ми їх прикриваємо… То що, всі вони «дармоїдки», скажеш?..

Кадровик пом’якшав остаточно й зізнався, що і його дочка теж сидить в «евакуації» в Краснодарському краї. Тільки, на відміну від Ксюші, вона перебуває у декретній відпустці, їй можна. Але загалом ситуація гнила і паскудна до неможливості. Й нехай би провалився той клятий Чорнобиль попід три чорти разом з усією радіацією…