Але все ж таки найогидніше враження справляла неправильної форми пляма крові, що натекла на світлу клейончасту поверхню табуретки… просто з інтимного місця розпусниці! Мабуть, критичні дні настали у невісточки, зазначила подумки Ліда, яка через жорстокий спазм у горлянці не могла вимовити жодного слова. Між тим, не змінюючи пози і намагаючись утримати на губах неприродну криву посмішку, Сніжана прошипіла нерозбірливо:

– Ашу-у-ун-шик, до те’е и-и-ийш-шли-и-и…

– Сніжанчик, завмри, благаю! Ми ж ледь упіймали світло!.. – просичав Павло, підхопив мастихіном з палітри трохи фарби, широкими жестами двічі мазонув по холсту і нарешті озирнувся: – А-а-а, це ви… Ми тут трохи не… Нам би не відволікатись, як бачите, а тому…

– Що… Що це таке?!

Ліда озирнулася на Касима, в очах якого буяла неприхована лють, а смагляве від природи обличчя потемніло ще більше через приплив крові.

– Це?.. The Rolling Stones. Композиція «Angie».

Павлусь або навмисно вдавав нерозуміння, або насправді не розумів, що батько запитує про щось інше. В усякому разі він поклав палітру з мастихінами на мольберт, енергійно покульгав до тумбочки біля стіни, вимкнув пошарпаний магнітофон, обережно, щоб не замазати кнопки олійною фарбою з пальців, витягнув з-під кришечки касету і потрусив нею перед обличчям і з гордістю прокоментував:

– Це тобі не якісь там «Чайки», «Самоцвіти» або «Червоні маки». Це Мік Джаггер, якщо ти чув про такого. Ціла година Шаленого Міка. Ось!..

– Та я тебе питаю… Я тебе… От що це все таке?! Що?

– Касиме! Краще ходи на кухню й розвантаж сумки.

Відчуваючи, що в повітрі запахло серйозним скандалом, Ліда вважала за краще розібратися в усьому самостійно, без допомоги чоловіка. На щастя, він її послухався і, кинувши останній розгніваний погляд у бік розпусниці-невістки, яка продовжувала сидіти у неприродній позі на табуретці, вилетів з вітальні немов ушкварений.

– Послухай, ма-а-а… Ти б краще пішла собі на кухню до тата, бо у нас тут творчий процес у самому розпалі. Розвантажте сумки, чайку собі зробіть чи… я не знаю що там… варення, наприклад. А ми б тим часом…

Усе ще намагаючись не вимазати нічого фарбою, Павлусь заходився обережно запихувати касету назад у магнітофон. Схоже, він і справді не вловив напруженості моменту.

– Павле, припини цей цирк, – твердо мовила Ліда. – Чуєш?! Припини.

– Га?..

– Синочку… от скажи, – нарешті опанувавши себе, вона мотнула головою у бік невістки: – Твоя благовірна затичку не може підкласти? Хіба це аж так важко зробити?

– Мамо, та ми ж навпаки…

– Навіщо меблі бруднити менструацією своєю? Ви ж не маленькі безпомічні дітлахи, головою мусите думати, перш ніж дурню робити.